Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М icon

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М




НазваУрок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М
Сторінка2/3
Дата конвертації29.10.2012
Розмір0,57 Mb.
ТипУрок
джерело
1   2   3
^ ТЕМА УРОКУ . Література рідного краю. Основні мотиви поетичної і пісенної творчості Анатолія Олексійовича Лихошвая


МЕТА УРОКУ . Визначити основні мотиви поетичної і пісенної творчості

А.О. Лихошвая, навчити учнів сприймати поезії і пісні , розвивати естетичні смаки, удосконалювати навички виразного читання, виховувати любов до духовних скарбів рідного народу

ОБЛАДНАННЯ. Відеоматеріали, фотографії, запис пісень, комп’ютерне обладнання


^ ХІД УРОКУ

УЧИТЕЛЬ. Діти, посміхніться один одному, побажайте доброго дня собі , рідним, друзям... Сьогодні в нас урок незвичайний. Сьогодні ми познайомимося із високою, натхненною поезією поета-пісняра Анатолія Лихошвая, славного сина щедрої на таланти Полтавщини.





^ БІОГРАФІЧНІ ДАНІ.

Народився 14 вересня 1928 року у Полтаві в сім’ї залізничника. Дитячі літа минали у селищі Герівка ( околиця Полтави) , що за Південним вокзалом. Селище лежало між двома блакитними річками –стрічками - Ворсклою і Коломаком, що не могло позначитися на формуванні його пісенної душі. А. Лихошвай закінчив середню школу м. Полтава , потім залізничний технікум. У 1947році вступив до агрономічного факультету Полтавського сільськогосподарського інституту, а у 1952 році успішно його закінчив.

Спочатку працював агрономом, але небагато, в основному його трудовий і життєвий шлях нерозривно пов'язаний із статистичною наукою. У 1974 році успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Основні виробничі фонди колгоспів та ефективність їх використання» і здобув науковий ступінь кандидата економічних наук за спеціальністю статистика. На той час він був єдиним науковцем – статистиком на Полтавщині.

Інтелектуальний спадок А. Лихошвая великий: понад 40 наукових публікацій, значна кількість методичної літератури, навчально-методичні комплекси, зокрема у програмованому контролі знань студентів, використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі. Одна з останніх його праць – електронний підручник з економічного аналізу, який дає змогу студентам вивчати дисципліну дистанційно.

Розповідь про цю багатогранну людину була б далеко неповною, якщо не сказати про поетичну творчу діяльність А. Лихошвая як відомого поета-пісняра, автора віршів восьми збірок пісень, романсів і балад. Лише у фондах музею історії ПДАА зберігаються такі з них:

«Пісні й романси» ( 1995), «Прийди, весно!» (1996), «Чарівна музика романсу» (1997), « Пісня про славне місто Полтаву» ( 2001), « Цвітуть рожево абрикоси» ( 2008).

Ще у 60-х роках минулого вже століття в житті поета- пісняра відбулася зустріч із композитором Валентином Міщенком .




Вона для обох митців стала пам’ятною й незабутньою , адже саме з того дня розпочалася їх творча співдружність як поета і композитора.

А розпочалося все з пісні «Ромашки польові»( сл. А. Лихошвая, муз. В.Міщенка). Вірш-пісню було опубліковано на шпальтах газети «Зоря Полтавшини». Їх творча дружба тривала декілька десятиріч. Чимало пісень було написано спільно. Варто згадати хоча б такі як « Полтавські галушки», « Ясна зоря», «А пісня лунає»...

Пісня «Полтавські галушки», можна сказати, стала візиткою самодіяльного народного ансамблю пісні і танцю « Лтава» імені В. Міщенка.

До віршів поета — пісняра звертались і звертаються зараз чимало композиторів: Олексій Чухрай, Володимир Карлош, Василь Якубович, Михайло Савченко, Ігор Засульський та багато інших.




^ Олексій Чухрай





Володимир Карлош





^ Василь Якубович


Василь Якубович поклав чимало його віршів на музику. Їх творчий доробок вилився в окрему збірку «Чарівна музика романсу» ( Полтава, 1997). До цієї збірки увійшов і романс «Горіла свічка воскова», котрий задушевно виконує народна артистка України Неллі Ножинова.

(Звучить пісня «Полтавські галушки» у виконанні хору ім. В.Міщенка).

Був я, друзі, у Тюмені-

^ Добрі ліплять там пельмені,

Та немає краще страви,

Як галушки у Полтаві.

Приспів: Ой, галушечки-галушки,-

Нема в світі краще юшки:

І на салі, і в сметані,

І пшеничні, і гречані,-

Ось які!..

Полтавські галушки.

Заїжджав я до Кавказу –

Там харчо – згориш відразу,

Аж в очах зірки світились,

Та галушечки все снились.

Приспів.

Хвалить брат мій щі «по-флотськи»-

Вигляд в нього парубоцький;

Я ж здоров’ячко теж маю

І йому своє співаю.

Приспів.

Любі друзі, приїжджайте,

До Полтави завітайте;

Будемо вас ми частувати

І галушки подавати.

Приспів.

Музичні твори згруповані :

  1. Доброго ранку, Україно... ( прослуховування пісні « Доброго ранку, Україно»).

  2. Пісні про славне місто Полтаву (прослуховування пісні «Вечірня Полтава»).

  3. Горіла свічка воскова (прослуховування пісні « А пісня лунає»).

  4. В садочку калина

  5. Три верби

  6. Естрада ( прослуховування пісні «Весна без тебе»)


УЧИТЕЛЬ. Діти, ви мали домашнє завдання: прочитати поезію Анатолія Лихошвая.

( Учні читають поезію А.Лихошвая «У сонячній Полтаві…»)

Коли не йду – чи вдень, чи в надвечір’ї,

^ Полтавою милуюся щораз,

І земляків усміхнено вітаю –

Хай з кожним роком буде більше нас.

Полтава різнобарвна і привітна

На березі чарівної ріки.

У зелені дерев, мов каравели,

Пливуть тролейбуси на Половки.

Приспів: А у Полтаві,

Сонячній Полтаві,

Від діда-прадіда мій рід.

Віки минають за віками –

Тож роду нашому за тисячу сто літ.

А на горі, в блакитнім піднебессі,

Красується велично монастир,

І кожен день освячує, як жити,

Щоб в сім’ях злагода була і мир.

Приспів.


Куди не йду – чи в гості від’їжджаю,

Полтавою милуюсь і живу.

О, рідне місто – батьківська колиско!..

З тобою я і в снах, і наяву.

Приспів.


Ворскла - річенька

В ранковій чарівній красі

Мене стрічає річенька.

Зелене листячко в росі,

Цвіте рясна вербиченька.

Я до серця пригортаю

Жовтий, теплий цвіт,

І голівоньку схиляю

До зелених віт.

Приспів: На Ворсклі виросла – зросла,

Мов з води, вербиченька.

Ділила радість і печаль

З тобою, річенька.


Весни приваблива хода.

Грайливо плеще хвиленька,

І горнеться до ніг вода,

Свята твоя водиченька.

Що мені тобі сказати,

Славна річенько;

Що мені тепер згадати,

Моє серденько.


Приспів: На Ворсклі виросла – зросла,

Мов з води, вербиченька.

Ділила радість і печаль

З тобою, річенька.


Дівчина з легенди

Вже перший цвіт

В гаю попід горою,

І тиха Ворскла до Дніпра тече.

Десь лине пісня журавлина.

До гаю стежкою дівчина йде –

Вродлива, ніжна Чураївна.


Приспів: І гай привітно, тепло зустрічає.

Весняний подих серце звеселя,

Та тільки чом же милого немає?

Слова кохання іншій промовля.

Весна, як сон,

І літо промайнуло,

А з серця рветься пісня ще одна.

Навкруг вже осінь золотава,

А ти стоїш, лебідонька моя,

Немов над Ворсклою Полтава.

Приспів: Ой, доле-доле, де у тебе крила?

Печаль і радість – все переплелось…

О як же, милий, я тебе любила,

Та щастя нам зустріть не довелось.

Роки ідуть,

Віки уже минають,

І тиха Ворскла до Дніпра тече.

Десь лине пісня журавлина,

І знову стежкою до гаю йде –

Іде з легенди Чураївна.


Приспів:А гай так радо, тепло зустрічає.

Весняний подих серце звеселя.

Дівоча пісня радісно лунає,

Квітує щастям доля і земля.

УЧИТЕЛЬ. Діти , якщо говорити про поезію А. Лихошвая, яке враження справили на вас його вірші?

УЧНІ :

  • Поезія А. Лихошвая мені сподобалась. Я із задоволенням її читав.

  • Коли вибирала один вірш на урок, то не змогла визначитися відразу, тому що всі вони прекрасні.

  • Поезію А. Лихошвая читала із задоволенням.

  • Мені здається, що всі вірші А. Лихошвая хочеться співати.


Дзвони Полтави

На вежі міста дзвін казковий

І радує, й чарує нас;

Теплом у скруту зігріває,

Пробуджує прийдешній час.


Приспів: Ой, дзвони, дзвони…

Бентежать душі радістю надій,

Що будеш жити, квітувати,

Полтавський рідний краю мій.

В ранкових променях Полтава,

Немов усмішкою сія;

Як в давнину, лунають дзвони,

А в них і часточка моя.

Приспів.

У свята й будні місто славне

Гостей привітно зустріча.

На вежі дивні, світлі дзвони

Пробуджують прийдешній час.

Приспів.


УЧИТЕЛЬ . Які картини малює ваша уява, коли ви слухаєте чи співаєте цю пісню?

УЧНІ :

  • Співаючи цю пісню, я уявляла наше рідне місто! Прекрасне воно, в ранкових променях сяють дзвони, пробуджують нас.

  • А моя уява переносить мене у давнину , коли дзвін казковий чарує нас.

  • А я відразу уюявляю наших славних людей, які привітно зустрічають гостей.

УЧИТЕЛЬ . Понад 35 років дарує людям пісні А. Лихошвай в співдружності з полтавськими композиторами, зокрема Валентином Міщенком, Василем Якубовичем, Михайлом Савченком, Олексієм Чухраєм, Володимиром Сліпаком, Анатолієм Ждановим, Геннадієм Оглобліним, Ігорем Засульским,

Тетяною Садохіною, В'ячеславом Кощієм, Володимиром Карлашом.




^ Тетяна Садохіна


Творче тріо у складі композитора Ігоря Горбачова, поета Анатолія Лихошвая і завідуючого кафедрою фінансово-економічного факультету, доктора економічних наук Анатолія Трохимовича Опурі створили Гімн Полтавської Державної аграрної академії.





^ Анатолій Опурі


УЧИТЕЛЬ. Успіхи Анатолія Олексійовича на науково-педагогічній та літературній ниві відзначені : заслужений працівник культури України, орден «Знак пошани», медалі « Захиснику Вітчизни», « За трудову доблесть», «За доблесний труд», « Ветеран праці», грамоти . Скромним , глибоко порядним і надзвичайно працелюбним керівником , науковцем, педагогом був Анатолій Олексійович Лихошвай . Усі , хто знали Анатолія Олексійовича , поважали його за інтелегентність, принциповість , високий професіоналізм, сумлінне ставлення до праці, людяність, виняткову скромність. На жаль, немає вже серед нас прекрасного поета, нашого земляка, але світла пам'ять про Анатолія Олексійовича назавжди залишиться у серцях його колег, учнів, однодумців.

Наукова та педагогічна спадщина, досвід організаторської та практичної діяльності у галузі державної статистики та на викладацькій ниві слугуватимуть зразком для наступних поколінь науковців. А пісні його, багато з яких уже давно стали народними, рознесуть його славу по світу...


І в сімї великій ,

У цвіту садів прекрасних

^ Буде жити він вовіки .

Як безсмертний наш сучасник.


УЧИТЕЛЬ. Спробуймо підсумувати. Тематика поезії А. Лихошвая різноманітна. Які ж пісні найбільше сподобалися вам?

ДІТИ :

    • Україна, її краса, велич, багатство.

    • Полтава- рідне місто, Батьківщина, що протягом життя зігрівала душу.

    • Тема кохання ніжного і вірного.

    • Жартівливі пісні.

    • Естрадні пісні.


УЧИТЕЛЬ . Сьогодніший урок — це наша гілочка, яку ми вплели у вінок пам'яті Лихошваю. Діти, я думаю, що поетове слово і пісню ви візьмете з собою в життя, бо вони щедрі на задушевність, лагідність, справедливість, бо вони вчать нас бути чистими, чесними, справжніми, адже в них «з нами знов Чураївна співа» ( звучить пісня «Чобітки» у виконанні Раїси Кириченко).

^ Мелодії радості

(творчість Марії Бойко)

Черкас О.М.

Калашниківський НВК

Мета уроку: ознайомити учнів з поетичними творами полтавської поетеси Марійки Бойко; виховувати почуття любові до рідної землі, мови, до України, почуття гордості за багатий талантами рідний край; розвивати естетичні почуття та позитивні моральні якості; формувати навички виразного читання.

Обладнання: портрет Марійки Бойко, збірки творів поетеси, квіти, рушники.

^ ХІД УРОКУ:

Вступне слово учителя.

Полтавщина - наш рідний край, духовна колиска України. Щедра талантами рідна земля... Вона виплекала геніїв української літератури: І.Котляревського і Г.Сковороду, Панаса Мирного і М.Старицького, А.Тесленка і В.Самійленка, дала пісенний талант Марусі Чурай. Тут набрали джерельної снаги і сили для мудрого слова О.Гончар, Б.Олійник, брати Тютюнники.

Мила серцю мальовнича Полтавщина, пісенна, могутня красою. Тож слово художнє тут рано полонить душу тонку, вразливу.

На літературному небосхилі нашого рідного краю засяяла ще одна поетична зірка - творчість Марійки Бойко, емоційна, чиста, юна. Незбагненна сила її поетичного слова. Ніжне і гнівне, пристрасне і розчулене, воно обережно торкається найпотаємніших струн у наших серцях, викликаючи мелодії радості, смутку, любові і надії.

Отже, тема нашого уроку: “Мелодії радості . Творчість Марійки Бойко”.

Епіграф (записаний на дошці):

Я жити не можу без пісні,

Без гілочки дикого клена,

Я мрію під шелест берізки

І вірю у давні легенди.

Марійка Бойко.


План вивчення нового матеріалу:

  1. Полтавська земля - духовна колиска України.

  2. Коротка розповідь про Марійку Бойко.

  3. Тематика віршів юної поетеси.

  4. Виразне читання і коментування її творів.


Ведучий.

Полтава - стародавнє місто, вже 1110 років нараховує його вік. Але полтавці вважають , що воно молоде і прекрасне. Весною буяє каштановим квітом, восени золотиться чарівними шатами дерев. А ще прикрашають місто люди - працьовиті, щедрі, розумні і дуже талановиті.


^ Любе місто моє,

Я кохаю тебе

За твої світанкові привіти...

За каштани твої,

За твоїх солов’їв,

За усмішку весняних квітів.

Місто миле моє,

Своїх вірних дітей

Зором лагідним ти зустрічаєш,—

так пише про своє рідне місто Марійка Бойко. Народилася поетеса 26 грудня 1976 року в м. Полтаві в сім’ї зі славного роду козака Мусія Чайки.


Ведуча.

Навчалася Марійка у школі №6. Та через тяжку хворобу - дитячий церебральний параліч -вчитися довелося вдома. Улюбленими шкільними предметами у дівчинки були географія, математика. У 1994 році Марійка успішно закінчила математичний клас. Але, мабуть, понад усе любила літературу, багато читала, особливо поезію.

Ведучий.

Тому дуже рано почала сама складати вірші. Першим слухачем, рецензентом і критиком була мама, Алла Семенівна. І перший вірш, написаний у 1986 році, присвячений саме їй, найріднішій і найдорожчій людині.

Учень читає вірш “Кроки до мами”.


Від хати до хати,

Від міста до міста,

^ Луна колискова

Матусина пісня.

Минулось багато,

І я розумію,

Чомусь у дитинстві

Здійснялись всі мрії

Мій спомин дитячий —

То мами усмішка,

Її теплі руки,

До хати доріжка.

Мої перші кроки —




  • Розкрийте зміст рядків: “Своїх братів караєм за неспокій, За те, що ті не змовчали колись, Що наші душі вивели з омани”.

  • Виділіть у вірші рядки, в яких поетеса висловлює надію, що українці будуть вивчати свою історію і культуру.

  • Які роздуми й почуття збудив у вас цей вірш ?

Ведуча.

Поезія Марійки Бойко викликає естетичну насолоду, вплітає на особистість, збагачує інтелект, емоційну сферу читача.

Учень читає вірш “Казкове королівство”

^ В казкове королівство

У мріях я лечу...

За назвою — дитинство,

Дім сміху досхочу.

Воно таке чудове,

Як мій чарівний сон.

Там не потрібна мова,

Там промовля любов...


Учитель.

  • До якого жанру лірики належить цей вірш?

  • Що ви бачите й чуєте, коли читаєте твір,

  • Яку картину намалювали б ви після читання вірша?

  • На фоні якої музики хотіти б його прочитати?

Учні читають вірші, які їм сподобались.

ПРОЩАННЯ

^ Прощавай! Я зараз від’їжджаю.

Я мовчу. Незручно щось виходить.

Прошу, вибач, але я не знаю,

Що у таких випадках говорять.

Дивно, але мені сумно, друже.

Дивно, адже ледве ми знайомі.

Дивно, ми з тобою різні дуже.

Неможливо вимовити в слові.

Я, як пташка, відлітаю в вирій.

Але ж і птахи сумують часом?

Я не знаю, що сказати, щиро.

Може, ще зустрінемося разом...

Прощавай! Мене не згадуй лихом.

Не звертай уваги, що сумую...

Заспівай мені на згадку тихо,

Під гітару, що завжди з тобою...


^ ЗГАДАЙ МЕНЕ

Коли сумуєш у нічну пору,

Коли зима шибки запорошила,

Згадай мене у веснянім вінку —

І спогад той твої відновить сили.

Соли негода стукає у дім,

Коли птахи на південь полетіли,

Згадаю блиск очей твоїх

І усмішку твою мрійливу.

Приспів:

Згадай мене у щасті і в біді...

Згадай...

Д ні, то що ж, усе буває....

Хам доля буде ненькою тобі,

І мрії хай усі твої здійсняє...

Згадаю, як нам мріялось удвох,

Як сумували і сміялись разом...

І як вступа самотність на поріг,

Згадай мене — і я прийду відразу...

І де б не був ти, ти мене поклич.

І хоч минуле нам не повернути '

(Майбутнє щастя — загадкова річ),

Згадай мене... В житті все може бути...


***

То кроки до мами
По хаті, що вбрана
Її рушниками.


Приспів:

Мамо, мила, єдина,

Ти журавкою линеш.

Твої руки, мов крила —

Захистиш і зігрієш.

Ти не знаєш спокою,

Все щебечеш, як пташка.

Ти так схожа на долю,

Не зітхай же так важко.

Колись закінчиться
Дитинство веселе.


У світ помандрую
З своєї оселі.


Розтануть роки,

Ніби свічка воскова.

Матуся та дія мій —

Навіки зі мною.



Ведуча.

Закінчила Харківський фінансово-економічний інститут (1996) і Полтавський державний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка (2002).


Саме поезія стала творчим покликанням Марійки Бойко. Творче визрівання її стрімке, надшвидкісне. Його можна порівняти хіба з рухом реактивного літака чи космічної ракети.

Влітку 1992 року відбувся фестиваль майстрів авторської поезії та пісні “Менестрель”, Марійка Бойко була наймолодшою його учасницею.

• (Менестрель - мандрівний музикант у Франції та Англії в Середні віки.) Потім - обласний фестиваль-конкурс “Повір у себе”. Перший Всеукраїнський фестиваль творчості дітей, на якому Марійці було присвоєне звання лауреата за вірш “Моя Полтава”.

Учень читає вірш «Моя Полтава» (“Легенда про Полтаву").


^ Пливла собі у сиву давнину

Замріяна і тиха річка Лтава.

З'явилось згодом місто у степу

І гордо нарекли його Полтава.

Та Лтава не велика й не стрімка,

Лиш солов'ї співали берегами.

А та Полтава й досі чарівна

Полтавками і щирими піснями.

Життя мінливе, час не зупинить,

Роки, як хмари, линуть понад степом.

Але полтавську душу не змінить,

Вона, як квітка, пахне диким медом.

Вона п’янить садами навесні,

Коли облите білим все навколо.

Співає колискової мені

Осіння тиша місячного кола

Хрестами в небо лине монастир

Віками, як садами, оповитий.

Навколо простягався світ страшний,

А ті чорниці жили у молитвах.

Там недалеко хата в затінку

З криницею була, як і годиться;

Колись у цьому самому садку

Жила собі Маруся-чарівниця.

Та Чураївна горда, як весна.

Та врода не дала щасливу долю.

Пісні чарівні людям в світ несла,

Та ті пісні полинули журбою.

За Україну та за всіх, за всіх,

В тій пісні душу виплакала щиро.

У тій душі сплелися сльози й сміх,

І та душа пішла у світ, як в вирій.

Відразу і чарівна і сумна,

Така вона Полтава кароока...

Другої ж бо такої вже нема,

Зворушує і навіває спокій .


Ведуча.

До ювілейного вечора Раїси Кириченко Марійка написала вірш "Осінь життя”, присвятивши його артистці.

Учениця читає вірш «Осінь життя»

^ Піснею чарівною промина життя.

Осінь розвіває пожовтіле листя.

І весна, і літо пішли у небуття.

І шипшина в жовтому намисті.

Осінь золота — ти щедра і вродлива

Ніби мрія чиста і проста.

Листя, наче зорі — карооке диво.

Вся у квітах — осінь золота.

Відлетять птахи у вирій незабаром

В далечінь незнану до весни.

Та пісні залишаться із нами.

Хай співа душа свої пісні.

І вона співає, так співає,

Ніби соловейко у лісах.

То народу голос діамантом сяє

Та барвисто міниться в піснях.

Та душа така, як осіннє небо,

Неосяжне й чисте, як роса.

І мені нічого від життя не треба,

Тільки хай співає, не згаса.

Приспів:

Сонячне листя, вогнисте і прозоре,

Немає йому вороття...

Падає листя — мій друг і мій ворог...

Осінь мого життя...

Все, що хотіла душа легкокрила,

Мрії здійснились усі...

Щастя, як усміх, легке й невловиме,

Ніби осінні сни...




Ведуча.

Марія Бойко працює на телекомпанії “Студія “Місто” редактором наукових та суспільно-політичних програм. Створює культурологічний цикл “Видатні Полтавці” та ліричну рубрику “Мереживо поезій”. Марією Бойко за період з 1991 по 2005 роки створено більше 4000 поезій. Вийшли друком поетичні збірки “Мелодії сопілки (1995), “Струни душі” (1999), “Промінь сонця” (2002), “Мінливі настрої весни” (2005), “Квітка папороті” (2005), “Сонячне коло” (2006) – це вірші і поеми про рідний край, багату землю України, щирих і добрих людей, особиста лірика.

Ведучий.

“Мелодії сопілки" - перша поетична збірочка Марійки Бойко - була надрукована у 1994 році. 3 ніжністю і любов’ю пише дівчина про рідну землю: мальовничу Полтавщину, швидкоплинну Ворсклу, синій Дніпро, вічномінливу красу Чорного моря; про екологічні проблеми, про духовність, про звичайне людське щастя.

Учні читають вірші “А світ чекає... ” «Рідна мова»

^ Годинник стука рівно-рівно й тихо,

А я на світ дивлюся крізь вікно.

Дрібненький дощик стелеться по стріхах,

А цілий світ чекає на тепло!

Чекає, сумно дивлячись на листя —

Воно востаннє бавиться з дощем.

І не луна ніде пташина пісня,

Лиш вітер стиха шурхотить кущем.

Дощі минають, і вітри минають,

Роки минають, тануть у віках...

А всі чекають, долю всі чекають —

А доля лиш всміхається у снах.

А світ чекає... Кожен щось чекає...

Чекають щастя, друзів, теплих днів...

А час тікає... Час кудись тікає...

І що йому до всіх чекань і слів!


^ РІДНА МОВА

Мово моя, як барвінок, духмяна,

Пахнеш м'ятою влітку і хлібом землі.

Срібно й легко іскришся піснями,

Ти, вогниста і щира, як мрії мої.

Ллється, як річка, то тиха, то бистра,

Слово, прозоре, як ранком роса.

Створена Богом навмисне для пісні,

Мово! — Ти гордість моя і краса.

В пісні чарівній сміюся і плачу,

Сниться вночі мені лагідний гай.

В слові я чую, в слові я бачу

Поле, криницю і рідний мій край.

Приспів:

В колисковій пісні,

У покосах трав,

В росяному листі,

Б сполохах заграв,

В вишитій сорочці,

В полі за селом,

Мова моя рідна

Лине знов і знов...


Ведучий.

Безмежна любов поетеси до України:

^ Ти Україну, Боже, борони

Від злої думки, від лихого слова,

Щоб в мирі ми і в злагоді жили,

Дай мудрість нам обрати долю нову.

Ведуча.

З дитинства Марійку Бойко захопив геній Тараса Шевченка, його гаряча любов до рідної землі, сила і краса його “вічного слова”. Поет своїми віршами збудив національну свідомість українців, став для неї високим зразком самовідданого служіння Батьківщині. Вірш “Українцям” Марійка присвятила Тарасові Шевченку. Ця поезія пройнята глибоким патріотичним почуттям.

Учень читає вірш “Українцям”

^ Самотності хвилини і віки...

Нерозуміння посмішка жорстока...

Та оглянімось, - люди ми чи ні?

Чи нам байдужа доля дому й роду?

Ми без у гаву граємось в слова.

Думки і почуття в безладді досі.

А Україна, як оте дитя —

Розумне, чемне, тільки ноги босі.

«Ти Україну, Боже, борони» —

Що зможе Бог, як ми не бережемо?

Чи сповняться надії наші й сни,

Коли в кишенях камені несемо.

І церква біла в небо полина.

А біля неї генія розп'ято.

Його цькували за ясні слова,

І намагались кинути за грати.

А потім вбили. Та не хтось — а ми!

Ми — нерозумні, злі, дурні, жорстокі.

Ми — України доньки і сини,

Своїх братів караєм за неспокій.

За те, що ті не змовчали колись,

Що наші душі вивели з омани.

Ми їм в подяку — океани слів,

Брудних, важких, як камені погані.

А після всього плачемо в журбі.

Та каємось доволі лицемірно.

І підробляємо слова й думки,

Під ті, що в них палає мудрість вірна.

А нам би тільки трішки доброти.

Байдужість завезти в далекі гори.

То, може б, дещо зрозуміли ми –

Що мудрість не бува ніколи злою.

Наш край благословенний у віках.

Хоч доля нам лиш зрідка усміхалась

І вишиванка в маминих руках,

Історія, що нами вишивалась.

Чи будемо дурними все життя? —

За нас того не вирішить нікому. —

Чи цінувати й пестити дитя,

Ми будемо в своєму ріднім домі.

Учитель

  • До якого жанру лірики належить цей вірш?

  • Доведіть правильність своєї думки.

  • Які почуття виразила поетеса у цьому вірші?

  • До кого звертається автор?


^ ДИВНА ПРАВДА

Легенди, як жовте листя,

З віків опадають стрімко.

Вони, як ріка, лилися
З народних казок і співу.


Легенди — як подих вітру,

Далекі і гомінливі.

Вони, як твої долоні,

Теплі й такі мрійливі.

Легенди — то дивна правда,

Що казкою стала з часом.

В легендах є наша слава...

В них мрії сплелися разом...

В легендах є сині гори,

Є зорі, гаї і луки...

А ще в легендах є долі,

Бо так жили колись люди.

І казка — не зовсім казка,

А доля якоїсь людини.

Як в небі, хоч зір багато,

А тільки моя — єдина...

«І кожна зоря — то доля...» —

Так мовить легенда сива.

А може, то дивна правда
Про зорі нас сповістила?


Легенди — дарунки долі...

Вони неповторні й гожі.

Бо час не верта ніколи,

Він трохи на вітер схожий...

Ведучий.

Марія Бойко – багаторазовий лауреат Всеукраїнського фестивалю сучасної пiснi "Пісенний Вернісаж" (1995-2000); лауреат I премії конкурсу Національної радіокомпанії України "Пісня року" (1996-1998); переможець Всеукраїнського конкурсу на приз журналу "Жінка", лауреат Фонду захисту i підтримки талановитих дітей.

Марія бере активну участь в численних культурно-мистецьких заходах держави, області, міста. Вірші поетеси звучать зі сцени на державних концертах, гідно оспівують Полтавщину, звеличуючи їх красу і мудрість. Творчість Марії Бойко була представлена на днях культури України в Росії, Білорусі, Таджикистані, на прохання консульств презентувалася для представників українських діаспор в Узбекистані й Канаді.

^ Життя, мов та книга.

Гортаю сторінки.

В минуле нема вороття.

Життя, наче річка

Струмує невпинно.

Минає, минає життя...

Життя, наче вітер,

То тихий, то сильний.

Мінливе, як настрій, життя.

Життя, мовби вогник,

Так сяє, іскриться,

Як зоряна мрія моя.

Життя, наче свічка,

Краплинками-днями

Стікає в узори років.

І пам’ять невпинно

Гортає сторінки

Журливих та радісних днів...

Минають роки...

І весна за зимою

Незмінно приходить завжди.

Минають негоди...

Всміхається доля...

Життя — то сезон боротьби...


Вчитель.

Вірші Марійки Бойко - це мелодії сопілки, що відкривають перед нами,як писав В.Симоненко, «Світ який - мереживо казкове!.. Світ який - ні краю, ні кінця...»

Особисто мене стурбував і зацікавив вірш, у якому поетеса порушує важливе філософське питання про сенс життя, що є для неї «сезоном боротьби». Та Марійка вірить у прекрасне, щасливе, багате майбутнє і цю віру передає нам, своїм читачам.

Ім’я Марії Бойко занесено до “Енциклопедії сучасної України”, започаткованої Національним комітетом державної премії ім.Т.Г.Шевченка, а також до Музичного реєстру.

Поетеса вільно пише російською і українською мовами. Крім лірики і пісенних текстів, створює сценарії й літературне оформлення великих театралізованих вистав і тематичних свят. Постійно працює членом журі на звітах, конкурсах, фестивалях. Дієво допомагає творчому становленню юних вокалістів і поетів.

Ведучий.

Дівчина закохана у своє рідне місто, йому вона присвятила ще один вірш «Полтаві». У нього вона вклала всю силу свого пристрасного слова, усю глибінь своїх патріотичних почуттів.

Учень читає вірш “Полтаві”.

^ Любе місто моє,

Я кохаю тебе

За твої світанкові привіти...

За каштани твої,

За твоїх солов'їв,

За усмішку весняних квітів.

Місто миле, моє,

Своїх вірних дітей

Зором лагідним ти зустрічаєш,

І безсмертний твій син —

Котляревський Іван —

Озирає твої виднокраї.

Руйнували тебе,

Всі, хто міг, хто хотів,

Але ти відродилося знову.

Відродись і тепер

І навік збережи

Ти чарівність свою барвінкову!

Навесні білим цвітом прикрашене ти,

Все неначе вишневий садочок.

Так живи! Так рости!

Мрію в серці неси.

Розквітай мережковим віночком...


Ведуча.

Другий Всеукраїнський фестиваль “Повір у себе” проходив у Одесі в 1993 році. Марійка читала вірші “Моя Україна”, “Чари лісу”, «Я їду до моря». За перший («Моя Україна» ) їй удруге було присвоєно звання лауреата. Український композитор Микола Свидюк поклав його на музику. Цю пісню виконувала Раїса Кириченко.


Ведучий.


11 лютого 2012 року у приміщенні театру ім. Гоголя відбувся творчий вечір поетеси до 20-річчя її поетичної діяльності, на якому прозвучали пісні на слова Марійки Бойко та нові поезії.








і




Ведуча.

Коли Марійку запитують, що для неї є поезія, то вона, не задумуючись, відповідає: «Поезія - це мова мого оточення. Ми - ніби система сполучених посудин. Душа радіє й тужить, але не в загальному сенсі, а разом з маленьким світом моїх друзів і недругів. Не треба бути втаємниченим, щоб зрозуміти - в моїх рядках щоденна сповідь. Боже, поможи тому, хто обере собі таку долю! Але вибору у поетів просто немає… До джерела поезії приходять не за визнанням чи вшануванням, а тільки ті, хто без неї гине від невтамованої спраги. Загубивши цю стежку, я втрачу себе, свою особистість. Можна мовчати роками, майже втрачати саму віру в поезію і її можливості, але зректися цього неможливо.»

Учитель.

Нехай же наш урок не закінчується і після дзвінка. Читайте поезію Марії Бойко!

Напишіть домашній твір-роздум «Чим схвилювала мене поезія Марії Бойко».


Урок літератури рідного краю

за повістю В. Шкурупія „ Чи я в лузі не калина ” (10-11 класи)

Глущенко М. С.

Степненський НВК

Мета: домогтися засвоєння учнями ідейного змісту твору і розуміння його; донести учням і поглибити їх знання про гірку правду голодоморів в Україні, про ті страшні картини тоталітарної системи правління, яка винищувала українську націю, його мову, культуру, його історію; розвивати вміння дискутувати, доводити свою думку, спираючись на прочитане; прищеплювати почуття власної гідності, гордості за тих, хто не боявся сказати правду, ризикуючи власним життям; ненависті до режиму, який пропагував придушення власної думки, насилля однієї людини над іншими і бажання зробити так, щоб гіркі періоди історії не повторювалися; берегти пам’ять.

Обладнання: портрет письменника В.Шкурупія, текст твору, презентація, малюнки до теми, грамзапис, епіграфи.

Методи, прийоми, форми роботи: розповідь, виступи учнів з повідомленнями, перегляд презентації, бесіда.

Епіграфи: Народе мій,

Тебе чужинська сила

Віки гнобила,

Кров твою пила,

Топтала душу,

Землю попелила,

Співочу мову нищила дотла.

І. Гончар „ Рідному народові”

А люди біднії в селі,

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися у хатах

Та й мруть…

Т. Шевченко „ Чума ”

^ Хід уроку

І Організаційний момент.

  1. Звучить сумна мелодія, під звуки якої учитель розповідає :

  • Не було на тому полі ні пишних промов, ні гучних музик, ні кварти з горілкою. А були тільки вода і хліб. Сухий хліб, який люди принесли з собою. Та жменьку землі кожен затис у руці.

Не було на тому полі піднятих біля кургану знамен, бо убієнні полягли не у борні, а знищені страшним голодомором 1932 – 1933 років.

Не було на тому полі жодного підневільного. Кожен прийшов за покликом землі – матері, яка сховала чи то батька, чи то сестру, чи ще кого з рідних. Прибули вони сюди, у Лубни.

Тут, на велелюдному місці – поблизу траси з Києва через Полтаву на Харків – вивершували українці Курган Скорботи, на вічну пам’ять землякам своїм, які по пекельній волі залишили життя земне.

Стоїть Гора Зажури неподалік Лубен. А на ній Хрест здійнявся – символ розп’яття українського народу. Височезний Хрест. Здається, дістає він неба, вічності і Бога. Щоб пам’ятали…

ІІ Оголошення теми , мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Ш Актуалізація опорних знань учнів.

1.Прочитати і пояснити зміст епіграфів до уроку.

2.Виступи учнів з короткими повідомленнями про голодомор 1932-1933 ро- ків ( індивідуальні завдання )

IV Опрацювання матеріалу уроку.

  1. Ознайомлення з біографією автора повісті „ Чи я в лузі не калина ” В.Шкурупієм.

  2. Робота з текстом.

    1. Бесіда з зачитуванням уривків повісті і їх коментарем.

  • Про що ця повість? Як ви зрозуміли її назву? Тема повісті.

  • З яким твором, який ви читали, перегукується ця повість?

  • Зачитати місця з повісті, які найбільше вразили і пояснити чому.

  • Ідея твору.

  • Морально-етичні проблеми твору (добро, зло, „гріх” , сенс життя, осуд злочинної діяльності більшовицької влади в українському селі, трагедія голодомору, віра).

  • Де і коли відбуваються події повісті?

  • Хто є головним героєм повісті? Розкажіть про життя Лисавети Полотайчихи.

  • Чому так склалася доля цієї жінки ? Хто у цьому винен?

  • Якою постає перед нами тодішня агресивна та антинародна по суті більшовицька влада на селі?

  • Хто така Вустя? Як розправилася з нею більшовицька влада?

  • Яким було післявоєнне життя у колгоспі ?

  • За що було засуджено Гальку Пазючку?

  • Як виходили з такого скрутного становища люди у селі? Чим перебивалися, щоб не вмерти з голоду?

  • Як ви розумієте суть такого прислів’я у творі і кого воно стосується „ Кому ворон над головою кряче, той має щастя собаче ”?

  • Порівняйте життя простих колгоспників та влади і її прихвоснів.

  • Чого мовчать люди? „ Чому теперішні не хапають воза за колесо голими руками?”

  • Яка картина 1933-го навіки врізалась у пам’ять Лисавети? Чи така ж вона і в 1947 ?

  • Яку казку розказала Лисавета синові ? З якими подіями в життя України асоціюється її зміст?

  • Чому Лисавета не спокусилася на подачку об’їждчика Мефодія? Передайте почуття її в цей час. Як назвати її вчинок ?

  • Чому повісився комірник Кирило Чорний ?

  • Як ви зрозуміли слова Лисавети: „ А чого ви думаєте, що я проти порядку? Я теж за порядок, але такий, щоб дихати було як” ?

  • Чого опинилася Лисавета у відчаї після відвідин комірника? Зачитайте епізод знищення Лисаветою саду. Чому вона так поступила? Як пояснила свій вчинок синові Ількові?

  • У чому звинуватили Лисавету ? Чому зробили її „ворогом народу”?

  • Яку казку про їх село розповіла Лисаветі дядина? Як ви розумієте її слова „залито все кров’ю праведною, а ще ніяк не вп’ються чи ж прийде і до нас коли збавитель ?”

  • Що дало Лисаветі сили вижити після знущання представників влади?

  • Чи може Лимавета бути ідеалом жінки і матері?

2.2.Скласти асоціативне гроно до слів „ Голодомор 1932 – 1933, 1947 років” :

  • багатий, але знищений урожай;

  • голодна смерть;

  • знищення;

  • залякані;

  • покірність;

  • за непослух – покарання;

  • надія;

  • ворог народу.

Скажіть, чи можна було уникнути цих страшних подій і як?


V Підсумок уроку.

„ Мікрофон” „Я вважаю, що цей твір залишив слід у моїй душі, тому що…”

VI Домашнє завдання: написати твір-роздум на тему: „ Голодомору більше не можна допустити”


Два крила

Урок літератури рідного краю (8 клас)

Педченко А.О.

Новоселівська ЗОШ І-ІІІ ст.

1   2   3



Схожі:

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М iconУрок літератури рідного краю за творами поета Віктора Люльки

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М iconМодифікована класифікація сучасного уроку зарубіжної літератури з урахуванням дидактичної мети та специфіки літератури як мистецтва слова Настановно-мотиваційний урок (нму)
О спілкування (за літературним тво­ром, творчістю митця монографічно-оглядовий урок)

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М iconУрок-подорож з української літератури в 5 класі "Усна народна творчість" Тема. Урок-подорож "Усна народна творчість"
Мета: повторити жанри усної народної творчості; розвивати творчі здібності учнів; виховувати любов до рідного краю, культури рідного...

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М iconУрок позакласного читання на тему „Даруй щастя, даруй долю для рідного краю (за творами М. Підгірянки)

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М iconУрок літератури рідного краю 7 клас Тема: Ніна Петрівна Горик з україною в серці Поетична збірка «Вересень»
Волині,автора поетичної збірки «Вересень»; проаналізувати тематичне багатство віршів, палітру художніх засобів; розвивати навички...

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М iconУрок №4 Тема: Вхідне тестування. Із літератури рідного краю. В. Чемерис. «Засвіт встали козаченьки»
Тема: Вхідне тестування. Із літератури рідного краю. В. Чемерис. «Засвіт встали козаченьки»

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М iconУрок з української літератури 10 клас Михайло Коцюбинський. Новела "Intermezzo"
М. Коцюбинського; розвивати вміння логічно висловлювати свої думки, пам`ять, мислення; виховувати в учнів любов до природи рідного...

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М iconУрок на тему : «Моя Батьківщина Україна» (75-річчя Кіровоградщині)
Україну, продовжити ознайомлення учнів з національними символами України, формувати національну свідомість школярів, виховувати патріотів...

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М iconУрок по физике на тему: Учитель физики: Е. М. Могилина Открытый урок по физике на тему
Образовательная: продолжим изучение световых лучей и их распространение, ввести понятие линзы, изучить действие собирающей и рассеивающей...

Урок презентація урок літератури рідного краю на тему: «пісні мого серця» (За творчістю В. К. Захарченка) 8-9 класи романенко І. М iconУроку: Духовні скарби нашого краю Мета: Познайомити з духовною спадщиною краю. Поглиблювати інтерес до народної творчості. Виховувати повагу до людей краю, почуття краси
Отже, сьогодні у нас урок – подорож по духовним скарбницям нашого народу, зокрема, нашого Дніпропетровського краю

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©on2.docdat.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи