О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) icon

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13)




НазваО. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13)
Сторінка38/57
О.П. Близнюк
Дата конвертації03.11.2012
Розмір4,43 Mb.
ТипДокументи
джерело
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   57
^

10.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки



Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території.

Система місцевих бюджетів є в усіх країнах світу. Проте ЇЇ розвиток і функції зумовлені низкою національних, політич­них, економічних та інших факторів. Найбільший вплив ма­ють економічні та політичні фактори.

При дослідженні проблеми місцевих бюджетів їх треба роз­глядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінан­сових відносин, що складаються між:

  • місцевими бюджетами й господарськими структурами, що функціонують на цій території;

  • бюджетами й населенням цієї території;

  • бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових ресурсів;

  • місцевими і державним бюджетами.

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети (рис. 10.1). Це фонди фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні місцевих рад народних де­путатів та органів місцевого й регіонального самоврядування. Усього місцевих бюджетів в Україні близько 12 тис.

Проте місцевий бюджет — це тільки частина фінансових ресурсів, необхідних для фінансування всіх функцій і завдань, які виконують органи місцевого самоврядування.

Звичайно, потребує вирішення питання зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів за рахунок податкових надходжень. Ці проблеми потребують серйозної наукової розробки, вивчен­ня досвіду зарубіжних країн і нагального розв'язання.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержав­ними доходами, а також правом самостійно визначати напря­ми використання коштів місцевих бюджетів.



Рис. 10.1. Система місцевих бюджетів України


Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціаль­них потреб, установлених законодавством.

Місцевий бюджет може складатися із загального й спе­ціального фондів.

Загальний фонд включає надходження з поточного або реє­страційного рахунку фінансового органу на поточний або реє­страційний рахунок установи платіжним дорученням, в яко­му вказуються суми засобів, виділених на видатки установи в розрізі кодів економічної класифікації.

Спеціальний фонд має формуватися з конкретно визначе­них джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей.

Місцевий бюджет поділяється на поточний (адміністратив­ний) бюджет і бюджет розвитку (капітальний або інвестицій­ний).

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Наявність видатків є причиною утворення доходів. Доходи місцевих органів влади можна класифікувати за їхніми дже­релами та за економічною природою.

За джерелами доходи місцевих органів влади поділяють на податкові доходи, неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяль­ності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу), а також трансферти від центральної влади та органів влади вищо­го територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяють на власні, закріплені і регульовані.

Власні доходи — це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних до­ходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності ко­мунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик.

Органи місцевого самоврядування мають право встановлю­вати два місцевих податки і кілька місцевих зборів (податок з реклами та комунальний; збори: готельний, на припаркову­вання транспорту, ринковий, на видачу ордера на квартиру, з власників собак, курортний, за участь у бігах на іподромі, на місцеву символіку).

Перелік закріплених доходів визначено законодавством про місцеве самоврядування та про бюджетну систему.

Закріплені доходи — це одна з форм доходів, переданих місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі.

Регульовані доходи — це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бю­джетів територій нижчого адміністративного рівня. Порядок передачі та розміри регульованих доходів в Україні щороку встановлюються в законі про державний бюджет, а також їх визначено Законом "Про бюджетну систему" в редакції 1995 р. Порядок регулювання доходів місцевих бюджетів визна­чається також рішеннями органів влади вищого територіаль­ного рівня щодо органів влади нижчого територіального рі­вня.

Власні та закріплені доходи є основою самостійності місце­вих бюджетів.

Важливими способами формування доходів місцевих органів влади є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних підприємств, за­лучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик. Велику роль відіграють дотації та інші трансферти.

У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяють доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і до­ходи, необхідні для виконання делегованих законом повнова­жень органів виконавчої влади.

Структура доходів місцевих бюджетів: міжбюджетні трансферти, власні доходи, закріплені законодавством на дов­гостроковій основі, та регулюючі доходи.

Згідно зі статтею 143 Конституції України встановлено, що власних доходів в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріплені або залучені, якщо фінансується спільна програма. До цих бюджетів не включають як закріплені дохо­ди надходження від комунальної власності.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основ­ними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бю­джетним кодексом є дотація вирівнювання та субвенції.

Дотація вирівнювання (субсидія) — міжбюджетний транс­ферт на вирівнювання дохідної спроможності відповідного бю­джету.

Субвенція — цільовий міжбюджетний трансферт, призна­чений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який ЇЇ надав.

Обсяг міжбюджетних трансфертів затверджує Верховна Рада України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Місцеві запозичення — операції, пов'язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в ре­зультаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, і операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету.

Запозичення до місцевих бюджетів можуть здійснюватися лише до бюджету розвитку або для покриття тимчасових ка­сових розривів під час виконання загального фонду місцевого бюджету протягом бюджетного року.

Тимчасовий касовий розрив — незбіг у часі фінансування видатків з надходженням доходів.

Місцеві запозичення виникають у таких випадках:

  • запозичення (позики) з бюджетів вищого рівня;

  • запозичення в комерційних банках;

  • бюджетні гарантії під запозичення комерційних струк­тур, у тому числі на потребу бюджетної сфери (будівництво шкіл, лікарень тощо);

  • випуск муніципальних позик.

Дуже часто такі запозичення перетворюються в непряму форму дотації місцевих бюджетів, оскільки пролонговуються або взагалі списуються.

Відсутність широкої практики залучення кредитів для фі­нансування бюджетних потреб місцевою владою зумовлено високими реальними процентними ставками, що призводить до значного додаткового бюджетного навантаження.

Місцеві органи влади можуть проводити цільові муніци­пальні позики під конкретні заходи, в яких зацікавлена тери­торіальна громада (будівництво доріг тощо). За строками по­гашення позики поділяють на коротко- (до 5 років) і довгостро­кові (понад 5 років) позики. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями місцевих бюджетів.

Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів здій­снюють за рахунок коштів загального фонду бюджету в межах 10 % його обсягів протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів з його обслуговування має місце порушення договору між кредитором і позичальником з вини останнього, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних років.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій та зав­дань, що покладаються на місцеву владу. Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, які виникають у зв'яз­ку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місце­вих органів влади.

Видатки місцевих органів влади залежно від їхніх завдань у більшості країн поділяють на декілька функціональних ви-дів: обов'язкові, факультативні та на фінансування делегова­них повноважень. Обов'язкові видатки це — видатки, спря­мовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на органи місцевої влади з метою забезпечення певних стан­дартів послуг у масштабах всієї країни, а також видатки, по­в'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками.

Факультативні видатки — це видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних та факультативних обов'язків. Ще один вид видатків — видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

Крім функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення: поточні, або адмініст­ративні, І капітальні, або інвестиційні.

Поточний бюджет використовується для виконання як влас­них, так і делегованих повноважень.

Кошти поточного бюджету спрямовують на фінансуван­ня установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

Кошти бюджету розвитку спрямовують на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної тери­торії, пов'язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших ви­датків, пов'язаних з розширеним відтворенням.

Поділ місцевих бюджетів на поточний бюджет і бюджет розвитку визначає порядок фінансування за умов наявності дефіциту бюджету у зв'язку з недовиконанням доходів бю­джету. У такому разі у першу чергу фінансують видатки, вклю­чені в поточний бюджет.

Головна мета створення бюджету розвитку — фінансу­вання програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних з розширеним відтворенням.

Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів вклю­чають:

  1. кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних діля­нок несільськогосподарського призначення;

  2. надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

  3. кошти, які передаються з іншої частини місцевого бю­джету за рішенням відповідної ради;

  4. запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджет­ним кодексом та іншими законами України;

  5. субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

  1. погашення основної суми боргу відповідно АРК та місце­вого самоврядування;

  2. капітальні вкладення;

  3. внески органів влади АРК та органів місцевого самовря­дування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяль­ності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеці­ального фонду місцевих бюджетів.

Величина перевищення видатків місцевого бюджету над його постійними доходами становить дефіцит місцевого бю­джету. За статтею 72 Бюджетного кодексу:

  • бюджет АРК та місцеві бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку;

  • дефіцит бюджету АРК та місцевих бюджетів покриваєть­ ся за рахунок запозичень;

  • затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

Законодавством України визначено, що основу місцевого самоврядування становить комунальна власність. Управління комунальною власністю здійснюється від імені населення ад­міністративно-територіальних одиниць відповідними місцеви­ми радами народних депутатів та уповноваженими ними інши­ми органами місцевого самоврядування. До комунальної влас­ності було віднесено майно, що передавалось безоплатно ко­лишніми СРСР і Українською РСР, іншими суб'єктами, а та­кож майно, що набувається місцевими радами народних депу­татів за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування, а також позабюджетних, цільових, валютних фондів та інших ресурсів.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про власність" комуналь­ну власність як власність адміністративно-територіальних одиниць поряд із загальнодержавною (республіканською) влас­ністю віднесено до державної власності.

У бюджетній системі України обов'язково виникають взає­мовідносини між різними бюджетами, яким притаманні ве-ликі за обсягами зустрічні потоки бюджетних коштів. Підста­вою для міжбюджетних відносин є визначені законодавством держави:

  • розподіл повноважень між державною виконавчою вла­дою та органами місцевого самоврядування;

  • гарантія з боку держави щодо фінансування повнова­жень, наданих органам місцевого самоврядування;

  • розмежування доходів і видатків між ланками бюджет­ної системи;

  • підтримка "бідних" у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів;

  • вилучення коштів у відносно "багатих" у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів;

  • різні форми взаємовідносин, що виникають у процесі виконання бюджетів (векселі, взаемозаліки, бюджетні позики тощо).

Розмежування доходів, проведене на єдиних засадах для бюджетів відповідного рівня, не дає змоги збалансувати абсо­лютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та у складі й обсягах видатків бюджетів територіальних утворень, які мають об'єктивний характер і спричинені:

  • різноманітністю природнокліматичних умов;

  • різним екологічним станом територій;

  • особливостями розташування населених пунктів, зокре­ма адміністративних центрів;

  • насиченістю шляхами сполучення;

  • кількістю населення, його віковим складом;

  • економічним розвитком народного господарства та його спеціалізацією;

  • станом соціальної та побутової інфраструктури тощо.

Вплив цих та багатьох інших факторів визначає різну вар­тість послуг, які надають місцеві органи в розрізі адміністра­тивно-територіальних одиниць; різний податковий потенціал, який безпосередньо впливає на формування дохідної бази місцевих бюджетів; неоднакову потребу в коштах, що спрямо­вуються на підтримку соціально не захищених верств насе­лення, утримання об'єктів соціально-культурної сфери тощо.

Остаточно збалансувати бюджети одного рівня лише розме­жуванням їхніх доходів і видатків неможливо. Це досягається за допомогою перерозподільних процесів у межах бюджетної системи.

Центральне місце в управлінні фінансами в Україні посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладено завдання за­гального керівництва всією фінансовою системою країни.

Міністерство фінансів України має розгалужену регіональ­ну структуру: Міністерство фінансів АРК і обласні та міські (міст Києва та Севастополя) фінансові управління; районні та міські (міст республіканського та обласного підпорядкування) фінансові відділи (рис. 10.2).



Рис. 10.2. Регіональна структура Міністерства фінансів України


Розмежування повноважень і функцій між органами Міні­стерства фінансів здійснюється за регіональним принципом. Так, Міністерство фінансів АРК складає і виконує республі­канський бюджет, обласні фінансові управління — обласні бюджети, районні й міські фінансові відділи — районні й міські бюджети.

Крім того, місцеві фінансові органи виконують такі функції:

  • забезпечують втілення в життя державної фінансової політики;

  • аналізують показники розвитку економіки відповідного району та галузей народного господарства;

  • сприяють збільшенню доходів бюджету;

  • розробляють проекти зведених балансів фінансових ре­сурсів для відповідних територій;

  • координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

  • ведуть облік і складають звіти про виконання бюджету;

  • готують інформаційні матеріали, доповіді органам місцевої влади про хід і підсумки виконання бюджету;

  • вирішують питання про відстрочення платежів;

  • вносять пропозиції про надання пільг з податків і платежів до бюджетів відповідних рівнів за висновками податко­вих інспекцій.

Регіональні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування. Вертикально вони підпорядковані відповід­ному фінансовому органу (наприклад, районні фінансові від­діли — обласному фінансовому управлінню). Горизонтально фінансові органи підпорядковані місцевим органам управлін­ня, тобто входять до складу відповідних державних адміні­страцій.

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. По-перше, вона здійснює ревізії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету. По-друге, вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів. По-третє, контрольно-ревізійна служба проводить ревізії фінансово-гос­подарської діяльності підприємств і організацій державного сектору. Контрольно-ревізійна служба має регіональну струк­туру, аналогічну структурі Міністерства фінансів.

Державне казначейство створено з метою забезпечення по­вного і своєчасного виконання державного бюджету. Казна­чейство має таку саму регіональну структуру, як і Міністер­ство фінансів.

Державна податкова адміністрація організовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодав­ства.

Вищою її ланкою є Головна державна податкова адмініст­рація. Вона розробляє проекти податкового законодавства й організовує податкову роботу та діяльність податкових органів у країні. Регіональними органами є податкова адміністрація в АРК, областях, містах Києві та Севастополі та податкові інспекції в районах і містах обласного підпорядкування. По­даткові адміністрації в областях і містах з районним поділом виконують організаційні та консультаційні функції. Безпосе­редньо податкову роботу ведуть податкові інспекції в районах

і містах (без районного поділу). Вони здійснюють облік усіх платників, що перебувають на цій території і контролюють їх розрахунки з бюджетом.

Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-госпо­дарської діяльності суб'єктів господарювання і надають свої висновки стосовно законності й правильності здійснення фінан­сових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, достовірності фінансової звітності.

Органи місцевого самоврядування можуть утворювати ці­льові (в тому числі валютні) фонди. Ці фонди включають у спеціальний фонд місцевих бюджетів.

Джерелами формування цільових фондів місцевих бюджетів є:

  • залучення коштів населення — добровільні внески і по­ жертвування для проведення соціально-культурних заходів або будівництва шкіл, лікарень тощо;

  • доходи від місцевих позик, грошово-речових лотерей та аукціонів;

  • відрахування за твердо встановленими нормативами із загальнодержавних цільових фондів.



1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   57



Схожі:

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) iconРішення про звіт депутатів районної ради шостого скликання Близнюк С. Д., Юрченка М. В
Відповідно до статті 49 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та статей 10, 17, 18, 20 Закону України “Про статус...

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) iconРокитнянський районний ліцей Районний конкурс «Мій найкращий урок» Розв’язування вправ з теми
Мета. Провести логічне узагальнення І систематизацію по вивченню І упорядкуванню навчального матеріалу з теми„ Тригонометричні рівняння”,...

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) iconУзагальнення і систематизація знань з теми «Розчини» : Узагальнення і систематизація знань з теми «Розчини»
Узагальнити, систематизувати та скоригувати знання учнів з теми «Розчини»; з’ясувати рівень засвоєння знань, умінь і навичок про...

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) iconУрок змагання ( 3 клас ) Тема: Повторення та закріплення теми іменник. Мета: підсумувати знання з теми іменник, тренувати учнів у визначенні
Вишневий, пташка, летить, веснянка, садить, маленька, садок, дерев'яний. Робота із загадками

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) iconПовідомлення одного учня про князювання Данила Галицького). (слайд 1)Повідомлення теми І мети уроку (слайд 2,3) ІІ. Перевірка домашнього завдання Для того, що нам перейти до вивчення нової теми, маємо показати, що ми пам’ятаємо з минулої теми
Данила (Романовича) Галицького, розвивати вміння учнів аналізувати історичні факти І події, давати стислу характеристику історичним...

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) iconТема: “Значення iсторiї Стародавньої Грецiї” Мета
Мета: Узагальнити знання учнiв з вивченої теми, створити умови для засвоєння наскрiзних iдей теми; сприяти розвитку вмiння аналiзувати...

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) iconТема: Урок-узагальнення з теми «Козацька Україна»
Згадаємо видатні по-дії та видатних історичних діячів. Але щоб здійснити участь в цій подорожі необхід- но сказати «пароль». Паролем...

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) iconМетодична розробка та вимоги до неї
Методична розробка це посібник, що розкриває форми, засоби, методи навчання, елементи сучасних педагогічних технологій або самі технології...

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) iconВідділ освіти Петровської районної у місті Донецьку ради Районний методичний кабінет Донецька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №111 Підготувала учитель початкових класів Картелян Т. В. місто Донецьк Збережемо І прикрасимо ялинку! Зінтегровані теми
Зінтегровані теми з предметів я І україна «Свято, коли весело», трудового навчання «Виготовлення ялинки»

О. П. Близнюк (теми 2, 3, 5, 13) iconУроку: Електромагнітне поле. Мета уроку: сформувати уявлення учнів про електромагнітне поле, роз'яснити умови його існування. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Перед вивченням нової теми необхідно проаналізувати результа­ти тематичного оцінювання з теми «Електромагнітні коливання»

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©on2.docdat.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи