Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів icon

Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів




НазваПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
Сторінка2/4
Дата конвертації18.01.2013
Розмір0,52 Mb.
ТипПрограма
джерело
1   2   3   4

ЛЕКЦІЯ



Визначення фізіології як науки, об’єкта її досліджень, завдань. Визначення основних понять фізіології: функція, процес, фізіологічна норма, механізм, реакція, подразнення.

Фізіологія як наукова основа медицини, шляхів збереження здоров’я і працездатності, її значення в підготовці медичного працівника.

Методи фізіологічних досліджень: спостереження, експеримент, моделювання, види та умови проведення. Етапи відтворення експерименту.

Рівні будови організму людини та його функції. Єдність організму та довкілля. Гомеостаз, механізми, що його забезпечують (обмін речовин, компенсація, адаптація).

Характеристика розвитку фізіології як науки, відкриття.

Фізіологічна регуляція, її роль у взаємозв’язку органів і систем організму, вплив довкілля. Три рівні регуляції функцій організмів: метаболічний, гуморальний, нервовий.

Теорія функціональних систем П.К. Анохіна. “Позитивний” і “негативний” зворотний зв’язок. Регуляція зі збурення та відхилення.


^ САМОСТІЙНА РОБОТА


        1. Роль окремих вчених у розвитку світової фізіології.

        2. Українська фізіологічна школа.

        3. “Теорія нервізму” І.М. Сєченова та І.П. Павлова.

        4. Рефлекс, рефлекторна дуга, будова та види, фізіологічне значення. Роль рецепторів, види.


Тема 2. Фізіологія та властивості збудливих тканин. Механізм утворення та проведення збудження. Фізіологія скелетних та гладких м’язів опорно-рухового апарату

ЛЕКЦІЯ



Клітина як одиниця фізіологічних процесів. Подразливість і збудливість як основа реакції тканини у відповідь на подразнення. Збудження, сучасне уявлення про будову й функції клітинних мембран, їхні види. Рецептори мембран, функції.

Транспорт йонів та інших речовин через мембрани, його види, механізм реалізації. Йонні канали та помпи, види та функції. Фактори, які впливають на транспорт йонів через мембрани.

Мембранний потенціал спокою (МПС), механізм походження, методи реєстрації, параметри. Фізіологічна роль МПС. Властивості збудливих тканин: поріг сили подразника (реобаза), корисний час, хронаксія.

Дослідження електричних потенціалів в історичному аспекті. Значення для практичної медицини.

Потенціал дії (ПД), його фази, методи реєстрації , параметри ПД, поняття про поріг збудження. Йонні механізми розвитку ПД. Фізіологічна роль ПД.

Зміни збудливості клітини під час розвитку ПД. Періоди абсолютної та відносної рефрактерності, механізм походження, фізіологічне значення.

Зміни мембранного потенціалу під час дії електричного струму як подразника. Локальна відповідь, рівень критичної деполяризації. Внутрішньоклітинний та позаклітинний шляхи підведення струму до тканини. Полярний закон подразнення Пфлюгера.

Механізм проведення нервового імпульсу мієліновими та безмієліновими нервовими волокнами. Швидкість проведення збудження, фактори, від яких вона залежить.

Функції й властивості скелетних м’язів. Типи м’язових волокон. Типи скорочення м’язів залежно від зміни їхньої довжини та напруження: ізометричні, ізотонічні. Властивості м’язів в організмі. Рухові одиниці. Сила й робота м’язів. Енергетика м’язового скорочення, фази теплоутворення. Фізіологія та властивості гладких м’язів. Автоматія.

^
Практичні заняття


Пояснювати механізми розвитку потенціалу спокою й потенціалу дії у збудливих тканинах. Пояснювати механізми дії електричного струму на збудливі структури й інтерпретувати вплив електричних імпульсів із різними параметрами на мембранні потенціали нервових і м’язових волокон. Робити висновки про збудливість нервових і м’язових волокон на підставі величини порогу деполяризації.

Досліджувати механізм та закономірності проведення нервового імпульсу нервовими волокнами залежно від їхньої анатомічної та фізіологічної цілісності, пояснювати причини порушення провідності.

Пояснювати фізіологічний механізм передавання збудження з нервових волокон і наступного його проведення скелетними та гладкими м’язовими волокнами. Досліджувати залежність величини м’язового скорочення від сили та частоти подразнення.

Пояснювати механізми блокади нервово-м’язового проведення збудження. Встановлювати залежність характеру скорочення м’язів від сили та частоти подразнення. Досліджувати роль факторів, від яких залежить сила скорочення.


Практичні навички:

  • оцінювати величину мембранного потенціалу спокою, амплітуду ПД нервових волокон, зображувати їх графічно;

  • виготовляти препарат спінальної жаби;

  • експериментально доводити закон двобічного проведення збудження по нервовому волокну;

  • зображувати графічно типи скорочення м’язів, схему нервово-м’язового передавання збудження;

  • досліджувати залежність величини м’язового скорочення від сили та частоти подразнення.


^ САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ


  1. Фізіологія м’язів, будова м’язового волокна.

  2. Механізми скорочення та розслаблення скелетних м’язів.

  3. Будова та функції нервово-м’язового синапсу.

  4. Механізм поєднання збудження та скорочення у м’язових волокнах.

  5. Визначення роботи і сили м’язів. Втома м’язів.

  6. Види тетанусу. Поняття про оптимум і песимум.


Тема 3. Фізіологія нейрона. Збудження та гальмування в ЦНС. Інтегративна функція нейронних ланцюгів

ЛЕКЦІЯ


Нейронні ланцюги та нервові центри.

Синапси ЦНС, будова, механізм передачі інформації. Нейромедіатори, їхні види.

Процеси збудження та гальмування в ЦНС. Збуджувальні синапси, їх нейромередіатори, розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу, параметри, фізіологічна роль. Гальмівні синапси, їх нейромедіатори. Постсинаптичне та пресинаптичне гальмування, механізм розвитку. Види постсинаптичного гальмування.

^
Практичні заняття


Пояснювати механізми передачі збудження в нейронах і синапсах центральної нервової системи, роль нейромедіаторів, механізм розвитку збудження й гальмування, їхню іррадіацію, сумацію, дивергенцію, конвергенцію та інші властивості, що лежать в основі інтегративної функції ЦНС.

Досліджувати явище послідовної та просторової сумації нервових імпульсів, післядії в центральній нервовій системі, аналізувати результат. Спостерігати гальмування рефлексів спинного мозку у декапітованої жаби, робити висновок про механізм гальмування.


Практичні навички:

  • уміти пояснювати фізіологічні механізми проявів інтегративних властивостей центральної нервової системи;

  • уміти розрізняти механізм різних видів гальмування;

  • уміти зображувати послідовну та просторову сумацію нервових імпульсів у ЦНС.


^ САМОСТІЙНА РОБОТА


  1. Нейрон та нейроглія як структурно-функціональні одиниці ЦНС, їхні види, функції.

  2. Фізіологія нервових волокон, їх трофічна функція.


Тема 4. Фізіологія спинного та великого мозку

ЛЕКЦІЯ


Особливості будови спинного мозку: сіра та біла речовини, передні, задні та бокові роги, сегментарність, потовщення. Висхідні та низхідні провідні шляхи спинного мозку. Особливості функціонування пірамідного тракту. Спинномозкові рефлекси: розтягнення, ритмічні, тонічні, шкірні. Спінальний шок, видові особливості.

Особливості будови довгастого мозку та мосту. Види черепномозкових нервів, функції. Рефлекторна функція заднього мозку: статичні та статокінетичні рефлекси, тонічні лабіринтні та шийні рефлекси.

Особливості будови середнього мозку. Децеребраційна ригідність. Статичні, статокінетичні, орієнтовні та сторожові рефлекси.

Функціональна організація кори великого мозку. Сенсорні, моторні та асоціативні зони кори, їхня роль у регуляції функцій та зв’язок зі структурами ЦНС. Роль кори у формуванні системної діяльності організму.

Функціонально-структурна організація мозочка, його аферентні та еферентні зв’язки, їхня фізіологічна роль. Роль мозочка в програмуванні, ініціації та контролюванні рухів. Наслідки видалення або ураження мозочка.

Функціонально-структурна організація лімбічної системи: гіпокампу, мигдалин, гіпоталамусу, лімбічної кори. Їхня роль у забезпеченні емоцій.

^
Практичні заняття


Пояснювати механізм системної діяльності організму під час здійснення рухів, роль кори великого мозку, лімбічної системи, ретикулярної формації в цих процесах.

Оцінювати стан рухових функцій організму (пози, локомоцій, рухових рефлексів) після поперечного перерізу на різних рівнях ЦНС, під час розвитку спінального шоку, ушкодження рухових структур.

Вивчити статичні та статокінетичні рухи в тварин на прикладі опорнотонічних і випрямлювальних рефлексів у морської свинки, аналізувати їхні прояви.

Вирішення проблемних і ситуаційних завдань.


Практичні навички:

  • уміти малювати схеми рефлекторних дуг рухових рефлексів, центри яких розташовані на всіх рівнях ЦНС, і схеми провідних шляхів, що забезпечують взаємодію різних рівнів ЦНС;

  • уміти пояснювати фізіологічні основи електроенцефалографії.


^ САМОСТІЙНА РОБОТА


  1. Функціональна характеристика ядер таламуса та гіпоталамуса в регуляції організму. Роль ретикулярної формації в регуляції функцій організму.

  2. Функціональна організація та зв’язки базальних ядер (хвостового ядра, лушпини та блідої кулі), регуляція ними м’язового тонусу та складних рухових актів, їхньої взаємодії з гіпоталамусом і чорною субстанцією. Клінічні прояви в разі ушкодження базальних ядер.


Тема 5. Нервова регуляція вегетативних функцій

ЛЕКЦІЯ


Структурно-функціональна організація автономної нервової системи. Симпатичний, парасимпатичний та метасимпатичний відділи, їхня роль у регуляції вісцеральних функцій.

Автономні ганглії, функції. Механізм передавання збудження в синапсах симпатичної та парасимпатичної нервових систем. Вплив симпатичного, парасимпатичного та метасимпатичного відділів на функції організму.

^
Лабораторні заняття


Пояснювати механізм впливу автономної нервової системи на вісцеральні функції організму. Аналізувати зміни вісцеральних функцій при активації симпатичної або парасимпатичної нервових систем. Дослідити зміни частоти серцевих скорочень при здійсненні окосерцевого рефлексу.


Практичні навички:

  • уміти малювати схеми та пояснювати будову й механізм рефлекторних дуг автономних рефлексів, роль інтегративних центрів у регуляції вісцеральних функцій;

  • уміти застосовувати окосерцевий рефлекс під час дослідження зміни серцевих скорочень.


^ САМОСТІЙНА РОБОТА


  1. Центральне регулювання в регуляції вісцеральних функцій.

  2. Роль стовбура мозку та гіпоталамуса в регуляції вісцеральних функцій.


Тема 6. Фізіологія ендокринної системи

ЛЕКЦІЯ


Структурно-функціональна організація ендокринної системи. Ендокринні залози, їхні гормони та значення. Основні механізми дії гормонів. Регуляція секреції гормонів. Механізм взаємодії ендокринних залоз.

Гіпотоламо-гіпофізарна система. Роль ліберинів і статинів. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу. Щитоподібна залоза, її гормони та вплив на обмін речовин. Прищитоподібні залози, їхні гормони та функції. Ендокринна функція підшлункової залози.


^ Практичні заняття


Пояснювати фізіологічні механізми впливу гормонів на організм і забезпечення ними різних функцій, а також механізм взаємодії гормонів центральних і периферійних ендокринних залоз. Дослідити вплив інсуліну на білих мишах, проаналізувати результати досліду.


Практичні навички:

  • уміти малювати схеми дії різних гормонів на клітині-мішені, схеми регуляції секреції гормонів ендокринними залозами;

  • уміти аналізувати роль гормонів у регуляції адаптації організму, їхню протистресову дію.


^ САМОСТІЙНА РОБОТА


  1. Поняття про стрес.

  2. Роль гормонів надниркових залоз під час стресу.


Розділ 2. Фізіологія систем кровообігу, крові та дихання


Тема 7. Фізіологія серцево-судинної системи, механізм її регуляції. Особливості регіонарного кровообігу

ЛЕКЦІЯ


Загальна характеристика системи кровообігу, її роль в організмі.

Будова серця, його функції. Серцевий м’яз, його будова, функції. Фізіологічні властивості міокарда та їхні особливості. Автоматизм серця, ритму. Провідна система, її функціональні особливості, швидкість проведення збудження структурами серця. Механізм скорочення та розслаблення кардіоміцитів.

Серцевий цикл, його фазова структура. Тиск крові в порожнинах серця та робота клапанного апарату під час серцевої діяльності. Систолічний і хвилинний об’єм крові, серцевий індекс. Робота серця.

Регуляція серцевої діяльності: міогенна, нервова, гуморальна. Залежність сили скорочення від довжини кардіоміцитів (закон Франка—Старлінга), частоти скорочення серця та опору вигнанню крові. Механізми впливів парасимпатичних та симпатичних нервів на фізіологічні властивості серцевого м’яза. Механізм гуморального впливу на діяльність серця: катехоламінів, тироксину тощо.

Основні закони гемодинаміки. Механізм формування судинного тонусу. Загальний периферичний опір судин. Лінійна та об’ємна швидкість руху крові. Час повного кругообігу крові. Кров’яний тиск: артеріальний (систолічний, діастолічний, пульсовий, середній), капілярний, венозний; фактори, що його визначають. Фізіологічні основи вимірювання кров’яного тиску. Артеріальний пульс, його основні параметри.

Роль серцево-судинного центру в регуляції судинного тонусу. Основні рефлексогенні зони: баро- і хеморецептори каротидного синусу та дуги аорти. Пресорні та депресорні рефлекси.

Взаємозв’язок нервової та гуморальної регуляції при різних пристосувальних реакціях. Фізіологічні передумови порушення рівня кров’яного тиску. Регуляція кровообігу під час зміни положення тіла та фізичної роботи.

Фізіологічні особливості регіонарного кровообігу: легеневого, коронарного, мозкового, черевного.

Кровообіг плода. Зміни кровообігу після народження.

Лімфа, її склад, кількість, функція. Механізм утворення та руху лімфи по лімфатичних судинах.

^
Практичні заняття


Пояснювати фізіологічні механізми основних явищ у серці: автоматії, збудливості, провідності, скоротливості, їхньої ролі в забезпеченні перекачування крові. Визначати основні критерії та їх параметри, що характеризують функцію серця. Ознайомитися з основними методами дослідження серцевої діяльності, інтерпретувати їхні результати. Засвоїти методи визначення артеріального пульсу. Вивчати електрокардіограми, розпізнавати зубці, сегменти та інтервали ЕКГ, з’ясовувати їхнє походження.

Пояснювати фізіологічні механізми здійснення кровообігу по судинах та регуляції гемодинаміки, їхню роль у забезпеченні життєдіяльності організму, особливості кровоплину в мікроциркуляторному руслі, зображати схеми графіків ПД клітин водія ритму серця сино-атріального вузла, типових кардіоміоцитів шлуночків серця та пояснювати механізм їхнього розвитку.


Практичні навички:

  • уміти малювати схеми графіків ПД клітин водія ритму серця сино-атріального вузла, типових кардіоміоцитів шлуночків серця та пояснювати механізм їхнього розвитку;

  • аналізувати структуру серцевого циклу, частоту серцевих скорочень;

  • розпізнавати зубці на ЕКГ;

  • уміти зображувати рефлекторну дугу регуляції системного кровообігу при різних фізіологічних станах організму.


^ Лабораторні заняття


Оволодіти методом вимірювання артеріального тиску за методом М.С. Короткова та принципами розрахунку середнього тиску. Спостерігати реакцію капілярів на подразнення (демографію), оцінювати результат.


Практичні навички:

  • уміти вимірювати артеріальний тиск, аналізувати й трактувати його величину;

  • уміти вираховувати середній артеріальний і пульсовий тиск, трактувати їхні зміни.


^ САМОСТІЙНА РОБОТА


  1. Функціональна класифікація кровоносних судин.

  2. Фізіологічна характеристика резистивних, ємнісних, компенсаційних і обмінних судин.

  3. Нервовий і гуморальний механізми регуляції тонусу судин.

  4. Особливості механізмів регуляції судин мікроциркуляторного русла.

  5. Роль ендотелію в регуляції судинного тонусу.


Тема 8. Фізіологія крові

ЛЕКЦІЯ


Поняття про систему крові. Основні функції крові. Склад і об’єм крові в людини. Гематокритний показник. Основні фізіологічні константи крові, механізм регуляції.

Плазма, склад, роль білків плазми. Осмотичний і онкотичний тиски. Регуляція сталості осмотичного тиску. Кислотно-основний стан крові, роль буферних систем у регуляції його сталості. Буферні системи, види, механізм функціонування. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).

Групи крові: системи АВ0, СDЕ та ін. Антигенні структури еритроцитів. Методи визначення груп крові. Поняття про сумісність крові. Фізіологічні основи переливання крові. Кровозамінники, види, характеристика.

Еритроцити: будова, кількість, функції. Життєвий цикл еритроцитів. Осмотична резистентність еритроцитів, види. Гемоглобін, будова, властивості, види, сполуки. Кількість гемоглобіну, колірний показник. Гемоліз, види. Поняття про еритрон як фізіологічну систему. Регуляція кількості еритроцитів у крові.

Лейкоцити, кількість, види. Поняття про лейкоцитоз та лейкопенію. Лейкоцитарна формула. Функції різних видів лейкоцитів. Регуляція кількості лейкоцитів. Поняття про імунітет, його види.

Тромбоцити, їх кількість, функції.

^
Практичні заняття


Пояснювати фізіологічні механізми забезпечення гомеостазу системою крові, а також групової належності. Обґрунтовувати фізіологічні основи створення кровозамінних препаратів та можливості переливання крові. Пояснювати фізіологічні основи складових крові, що забезпечують дихальну та захисну функції. Роль у функціонуванні цілого організму еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів, плазмових факторів згортання крові, протизгортальної системи крові.


Практичні навички:

  • уміти оцінювати результати дослідження ШОЕ, гематокритного показника та осмотичної резистентності еритроцитів.


^ Лабораторні заняття


Оволодіти методами оцінювання дихальної та захисної функцій крові: визначенням кількості гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, колірного показника, тривалості кровотечі та часу згортання крові. Визначати показники елементів крові, лейкоцитарної формули для виявлення відхилень у захисній та дихальній функціях крові.

Визначати основні фізико-хімічні показники крові (ШОЕ, гематокрит, осмотичну резистентність еритроцитів) та групи крові, аналізувати результати.


Практичні навички:

  • уміти визначати групи крові системи АВ0;

  • уміти визначати кількість еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, лейкоцитарну формулу, колірний показник, тривалість кровотечі, час згортання крові, оцінювати результат.


^ САМОСТІЙНА РОБОТА

  1. Гемостаз, види. Судинно-тромбоцитарний та коагуляційний гемостаз, фази, механізм розвитку, значення. Коагулянти та антикоагулянти, види, механізм дії, значення. Фібриноліз, його значення.

  2. Регуляція згортання крові.


Тема 9. Фізіологія дихання, механізм його регуляції

ЛЕКЦІЯ


Будова та функції системи дихання, значення для організму. Основні етапи процесу дихання. Зовнішнє дихання. Дихальний цикл. Біомеханіка вдиху і видиху. Тиск у плевральній порожнині, його зміни при диханні. Еластичні властивості легень і стінок грудної клітки. Сурфактанти (поверхнево-активні речовини), їх значення та функції. Статичні та динамічні показники функції зовнішнього дихання.

Склад повітря, що вдихається, видихається, альвеолярного. Парціальний тиск газів (РСО2, РО2) в альвеолярному повітрі, їх напруга в крові. Механізм обміну газів між повітрям, що вдихається, та альвеолярною сумішшю газів; між альвеолами та кров’ю у легеневих капілярах. Дифузійна здатність легень. Співвідношення легеневого кровообігу та вентиляції легень. Анатомічний та фізіологічний “мертвий простір”.

Крива дисоціації оксигемоглобіну, фактори, що її змінюють. Киснева ємність крові. Газообмін між кров’ю та тканинами.

Структури ЦНС, що регулюють ритм дихання: дихальний, пневмотоксичний та апнейстичний центри заднього мозку. Вплив газового складу та рН артеріальної крові на частоту та глибину дихання. Роль центральних і периферійних рецепторів у забезпеченні газового гомеостазу.
^
Практичні заняття


Пояснювати фізіологічну основу кожного етапу дихання, роль основних і допоміжних структур, що забезпечують дихальний акт, вплив на нього факторів зовнішнього середовища.

Ознайомитися з принципами оцінювання стану дихання за допомогою методів спірометрії, спірографії та пневмотахометрії.


Практичні навички:

  • оцінювати стан етапів дихання за допомогою динамічних і статичних показників зовнішнього дихання.


^ Лабораторні заняття


Пояснювати значення досліджень легеневих об’ємів та ємностей. Аналізувати інтенсивність споживання кисню організмом, динамічні параметри системи зовнішнього дихання.


Практичні навички:

  • уміти оцінювати регуляцію процесів дихання при стандартному фізичному навантаженні та пробах із затримкою дихання.


Самостійна робота


  1. Дихання під час фізичної роботи, при підвищеному та зниженому барометричному тиску.

  2. Механізм першого вдиху новонародженої дитини.



Розділ 3. Фізіологія органів травлення, обміну речовин, виділення та взаємодії організму і навколишнього середовища


Тема 10. Фізіологія травлення, обміну енергії та речовин. Терморегуляція


ЛЕКЦІЯ


Основні функції системи травлення: секреторна, моторика, всмоктування тощо. Типи травлення: порожнинне, мембранне, внутрішньоклітинне. Основні принципи та механізм регуляції травлення. Періодична діяльність органів травлення. Фази секреції головних травних залоз.

Травлення в ротовій порожнині. Роль смакової сенсорної системи, її взаємозв’язок з нюховою сенсорною системою.

Механічне та хімічне оброблення їжі. Слиновиділення. Склад і властивості слини, її значення в травленні, механізм секреції та регуляції.

Жування, регуляція. Ковтання, його фази, регуляція. Секреторна діяльність шлункових залоз. Склад і властивості шлункового соку, механізм секреції та регуляція виділення. Фази регуляції секреції: мозкова, шлункова, кишкова. Моторна функція шлунка, її регуляція.

Травлення в дванадцятипалій кишці, особливості секреції та моторики, нервова та гуморальна регуляція.

Склад і властивості травного секрету підшлункової залози, його роль у травленні. Нервова та гуморальна регуляція панкреатичної секреції.

Роль печінки в травленні. Утворення жовчі, склад і властивості. Види жовчі, методи дослідження. Регуляція утворення жовчі та виділення її в дванадцятипалу кишку.

Секреторна функція кишки, склад і властивості кишкового соку, його роль у травленні. Регуляція кишкової секреції. Моторна діяльність тонкої кишки, види і регуляція.

Обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем як основні умови життя і збереження гомеостазу. Енергетичний обмін. Організм як відкрита термодинамічна система. Енергетичний баланс організму. Фізична калориметрія. Калорійна цінність різних харчових речовин. Пряма і непряма калориметрія. Калоричний коефіцієнт 1 літра кисню. Дихальний коефіцієнт. Основний обмін, величина, умови його дослідження. Стандартний обмін, методи визначення. Загальний обмін. Енергетичні витрати організму під час різних видів праці.

Значення обміну речовин для життєдіяльності організму. Основні етапи обміну речовин, біологічне значення. Біологічне значення вуглеводів, жирів, білків, мінеральних солей, води та вітамінів, особливості обмінів у людському організмі. Харчова, пластична та енергетична цінність вуглеводів, жирів, білків. Вікові особливості регуляції всіх видів обміну.


^ Практичні заняття


Пояснювати фізіологічні механізми здійснення функцій травним каналом, роль у життєдіяльності організму.

Оцінювати стан секреторної, моторної, всмоктувальної функцій у різних відділах травного тракту. Визначати кислотність шлункового секрету шляхом титрування. Досліджувати емульгувальні властивості жовчі в процесі її дії на ліпіди.

Інтерпретувати результати досліджень стану системи органів травлення на підставі аналізу параметрів гідролізу харчових речовин, швидкості їхнього переміщення в травному каналі.

Пояснювати фізіологічні основи сучасних методів дослідження, секреторної, моторної, всмоктувальної функцій системи травлення. Пояснювати механізм формування мотивацій голоду та насичення.

Пояснювати фізіологічні основи різних етапів обміну речовин, їхню роль у забезпеченні життєдіяльності організму. Ознайомити зі шляхами визначення “стандартного обміну” за номограмами, таблицями і формулами Бенедикта—Харісона. Визначати загальний обмін, враховуючи специфічно динамічну дію харчових речовин.

Складати добовий харчовий раціон для різних категорій працюючих людей за допомогою таблиці складу та калорійності продуктів. Аналізувати показники прямої й непрямої калориметрії. Пояснювати фізіологічні механізми терморегуляції в організмі. Обґрунтовувати використання різних способів вимірювання температури.


Практичні навички:

  • визначати кислотність шлункового соку методом титрування 0,1 н. NaOH за наявності індикаторів для визначення вільної, зв’язаної та загальної кислотності шлункового соку, аналізувати результати досліджень;

  • оцінювати емульгувальні властивості жовчі під час її дії на ліпіди;

  • оцінювати інтенсивність метаболізму на підставі аналізу енергетичних витрат, що характеризують основний обмін;

  • оцінювати основний обмін і робити висновки про переважне окиснення білків, жирів, вуглеводів в організмі за дихальним коефіцієнтом;

  • складати харчовий раціон за біологічною цінністю та калорійністю харчових речовин;

  • аналізувати процеси терморегуляції за величиною температури тіла людини.


^ САМОСТІЙНА РОБОТА


  1. Травлення в товстій кишці, роль мікрофлори. Моторика товстої кишки, регуляція. Акт дефекації.

  2. Всмоктування речовин у різних відділах травного каналу, його механізм. Особливості всмоктування різних речовин, регуляція.

  3. Фізіологічні норми харчування. Потреби білків, жирів, вуглеводів залежно від стану організму (вагітність, лактація тощо).

  4. Принципи складання харчового раціону.

  5. Пойкілотермія, гомойотермія. Сталість температури внутрішнього середовища як необхідна умова нормального стану метаболічних процесів. Добові коливання температури тіла людини. Фізична й хімічна терморегуляція. Обмін речовин як джерело утворення тепла. Теплоутворення й тепловіддача, механізми забезпечення.

  6. Центр терморегуляції. Периферійні та центральні терморецептори. Нервові й гуморальні механізми терморегуляції. Регуляція температури тіла при змінах температури довкілля.


Тема 11. Фізіологія виділення
1   2   3   4



Схожі:

Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІІ рівнів акредитації за спеціальністю
С. А. Колодій — кандидат медичних наук, викладач вищої категорії Вінницького медичного коледжу ім акад. Д. К. Заболотного
Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма навчальної дисципліни для студентів вищого фармацевтичного навчального закладу І фармацевтичних факультетів вищих медичних навчальних закладів України
Для студентів вищого фармацевтичного навчального закладу і фармацевтичних факультетів вищих медичних навчальних закладів України
Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
О. П. Данілевич — викладач І категорії Вінницького медичного коледжу ім акад. Д. К. Заболотного
Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
К. О. Соцький — викладач першої категорії Вінницького медичного коледжу ім акад а Д. К. Заболотного
Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІІ рівнів акредитації за спеціальністю 12010102 "Сестринська справа"
М. Б. Шегедин — доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, директор Львівського державного медичного коледжу ім. Андрея...
Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІІ рівнів акредитації за спеціальністю 12010102 "Сестринська справа"
М. Б. Шегедин — доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, директор Львівського державного медичного коледжу ім. Андрея...
Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
Т. М. Настюк — викладач вищої категорії Вінницького базового медичного коледжу ім акад. Д. К. Заболотного
Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
Л. Б. Сакевич — викладач мікробіології першої категорії Вінницького базового медичного коледжу ім акад. Д. К. Заболотного
Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІІ рівнів акредитації за спеціальністю
М. Постольнікова — викладач вищої категорії Вінницького медичного коледжу ім. Д. К. Заболотного
Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІІ рівнів акредитації за спеціальністю
О. Ю. Толстограєва — викладач вищої категорії Вінницького медичного коледжу ім акад. Д. К. Заболотного
Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів iconПрограма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІІ рівнів акредитації за спеціальністю
О. Ю. Толстограєва — викладач вищої категорії Вінницького медичного коледжу ім акад. Д. К. Заболотного
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©on2.docdat.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи