В дитячому садку icon

В дитячому садку




НазваВ дитячому садку
Сторінка1/7
Дата конвертації14.10.2012
Розмір1,04 Mb.
ТипДокументи
джерело
  1   2   3   4   5   6   7


ВІДДІЛ ОСВІТИ

УЖГОРОДСЬКОГО МІСЬКВИКОНКОМУ


Чаварга О.Ю., Тулай О.Ю.


НАРОДНО-КАЛЕНДАРНІ

СВЯТА ТА ОБРЯДИ

В ДИТЯЧОМУ САДКУ


Ужгород 1999


ББК 74.100

УДК 37.01 - 053

Н.30


Матеріали підготували

вихователь Чаварга О.Ю.

вихователь-методист Тулай О.Ю.


Р е ц е н з е н т и :

Токар Г.А.  заступник завідуючого відділом освіти

Ужгородського міськвиконкому.

Майор Н.С.  завідуюча кабінетом дошкільного виховання

Закарпатського інституту методики виховання

і навчання підвищення кваліфікації педкадрів

Шенгера М.Д.  завідуюча дошкільним навчальним закла-

дом № 29 м.Ужгорода


В посібнику даються стислі відомості про історію та традиції відзна-чення народних свят, а також запропоновано сценарії календарно-обрядо-вих свят, які можна провести в дошкільному закладі.

Для вихователів, музичних керівників.


© Чаварга О.Ю.

Тулай О.Ю


З М І С Т


Від авторів ........................................................................ 4

Пізнавально-виховний потенціал народного

календаря ............................................................... ........ 5

Програма ознайомлення старших дошкільників з

українськими традиціями, звичаями і обрядами.............. 22

Свято Миколая (^ Для старших дошкільників) ..................... 24

Святий Вечір (Свято для підготовчої групи) .................... 32

Будемо, малята, весну закликати. Свято Стрітення.

(^ Розваги для старшої групи) ........................................ ......39

Весняна моя Україна (Розваги для підготовчої

групи) ......................................................................... .......49

Світлий празник Великодний (Свято для старших

дошкільників) .....................................................................58

Рідна мати, мати Божа, мати-Україна (^ Свято для

старшої групи) ......................................................... ........66

Рідна мати моя (Свято для підготовчої групи)......... .........74

Ой на Івана, ой на Купала (Розваги для старших

дошкільників) .......................................................... ..........84

Щедра осінь знов до нас прийшла (^ Розваги для старшої

групи) ................................................................................90

Жниварська толока (Розваги для підготовчої групи) ........97

Додаток. Допоміжний художній матеріал .....................105

Список використаної літератури ...................................116


^ ВІД АВТОРІВ


Наукові дослідження стверджують, що формування лю-дини як особистості закінчується вже в дошкільному віці. В цей час формуються основні риси характеру, поняття про ставлення до оточуючого середовища та людей, з якими вона спілкується, про добро і зло. Тому дуже важливо, в якому середовищі буде формуватися і розвиватися дитина, що буде впливати на становлення її характеру.

Величезний пізнавально-виховний потенціал мають на-родні традиції, звичаї та обряди. В календарних традціях, звичаях і обрядах сконденсована багатовікова культура укра-їнського народу, яка живить духовність, зокрема ідейність, моральність, естетику кожної людини.

Цей посібник ставить собі за мету формувати високі мо-ральні якості дитини через відродження національних звича-їв, традицій, через ознайомлення дітей з багатою скарбни-цею усної народної поетичної творчості.

У посібнику даються короткі відомості про історію і тра-диції відзначення нашим народом тих чи інших свят, а також сценарії календарно-обрядових свят, які складені у відповід-ності до програми з народознавства в дошкільному закладі. Пропоновані сценарії з успіхом випробувані в дошкільному навчальному закладі № 29 міста Ужгорода.

Запропоновані матеріали можуть бути використані також на заняттях з ознайомлення дітей з явищами навколишнього світу та з художньої літератури.

Посібник може бути використаний вихователями та му-зичними керівниками дошкільних закладів.


^ ПІЗНАВАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАРОДНОГО КАЛЕНДАРЯ


В епоху державного й духовного відродження України пріоритетна роль належить розвитку національної системи освіти і виховання, яка має забезпечити вихід молодої неза-лежної української держави на світовий рівень.

Розроблені національні концепції вітчизняної освіти і ви-ховання, які, враховуючи культурно-історичний досвід свого та інших народів, спрямовані на докорінне реформування справи навчання і виховання. Концептуальне осмислення провідних проблем національної освіти у вихованні переко-нує в тому, що демократизація, гуманізація, гуманітаризація їх неможливі без відродження вітчизняних культурно-істо-ричних, народно-педагогічних, народознавчих виховних тра-дицій.

Одним із найголовніших принципів Державної національ-ної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) є національна спрямованість освіти, що полягає в її органічному поєднанні з національною історією і традиціями, збереженні та збага-ченні культури українського народу.

Метою концепції дошкільного виховання в Україні є формування основ духовності особистості, а основними зав-даннями є пробудження у дитини духовного начала, розви-ток цього домінуючого начала в структурі особистості, фор-мування творчої індивідуальності на національній основі і водночас на рівні сучасності.

Основи духовності закладаються сім’єю і розвиваються дитячим садком, бо саме в ранньому віці закладається фун-дамент особистості і відбувається розвиток природних схиль-ностей дитини до рівня здібностей. Втрачене на цьому етапі надолужити неможливо. Дошкільне виховання є вихідною ланкою в системі безперервної освіти, становлення і розвит-ку особистості такої, яка б несла в собі духовність свого на-роду.

Однією з найголовніших закономірностей є те, що в про-цесі формування особистості найефективнішими є шляхи пі-знання від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до планетарного, світового.

Наукові дослідження переконливо доводять, що дитина повинна знаходитися під постійним виховуючим впливом матеріальної та духовної культури свого народу. Це потріб-но перш за все для найповнішого розкриття природних схиль-ностей дитини і розвитку її здібностей, виявлення етнопси-хологічних особливостей. У дошкільному віці розпочинаєть-ся ознайомлення дитини з духовною спадщиною народу: на-родною піснею, казкою, дитячим фольклором, виробами на-родних майстрів, з обрядами - втіленням багатовікової куль-тури і мудрості наших предків. Навчально-виховний процес, що базується на народознавстві, відбувається без психологіч-ного тиску на дітей. Вони навіть не відчувають, що їх вихо-вують. Слід наголосити на необхідності широкого впрова-дження в практтику виховної роботи дошкільного закладу заходів на основі традицій родинного виховання, етнопеда-гогіки та сучасних здобутків педагогіки.

Невід’ємною і складовою частиною етнопедагогіки є зви-чаї і обряди, пов’язані з народним календарем. Народний ка-лендар - це система історично обумовлених дат, подій, спо-стережень за навколишньою дійсністю, народних свят, уро-чистостей, які в певній послідовності відзначаються протя-гом року і прилучають дошкільників до живої енциклопедії побуту й дозвілля народу. Народний календар місяць за міся-цем, тиждень за тижнем, періодно день за днем передбачає, відповідно до конкретних умов даного регіону, всі сторони і види хліборобської праці, особливості життя, зміни в приро-ді.

В дошкільному закладі народний календар є природовід-повідною програмою національного виховання. Календарні традиції, звичаї і обряди українського народу розмаїті за призначенням, змістом, характером, функціонуванням і ви-ховним впливом на дитину. Вони пов’язані з природою рід-ного краю, природою самої людини, трудовою діяльністю народу в різні пори року, поглиблюють емоційні зв’язки з життям, працею, красою рідного краю; відображають україн-ську дійсність, національний характер народу, його самобут-ній культурно-історичний шлях.

Зміст та ідейно-моральна наснаженність народного ка-лендаря виховують у малюка добропорядність, добродій-ність, милосердя та інші чесноти. Активна, доступна до-шкільникам участь у підготовці та святкуванні значних по-дій, урочистостей поглиблює зв’язок дітей з сім’єю, рідним народом. У дітей виховується почуття господаря рідної зем-лі, працьовитість, дбайливість, ініціативність, підприємли-вість, якості турботливого сім’янина, охоронця природи. Проведенню свят передує велика пізнавальна діяльність ді-тей. Вони дізнаються про історію виникнення свят і тради-цій, про моральний характер обрядів і звичаїв. Все це не за-лишає дітей байдужими і сприяє швидкому запам’ятовуван-ню та розумінню традицій.

Традиція – це досвід, звичаї, погляди, смаки, норми пове-дінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління. Педагогічне значення народних традицій полягає в тому, що вони виступають водночас і як результат вихов-них зусиль народу протягом багатьох віків, і як незмінний виховний засіб. Через систему традицій кожен народ відтво-рює себе, свою духовну культуру, свій характер і психологію своїх дітей.

У нерозривній єдності з традиціями перебувають народні звичаї. Звичай - це загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті і побуті певного наро-ду, суспільної групи, колективу.

Однією з першооснов усної народної творчості є обряд. Саме вона своїм походженням нерозривно пов’язана з обря-дом. Примовляння, закликання, які виконувались під час святково-обрядових дійств органічно вплітались в структуру обряду. Обрядами називають такі форми поведінки, що скла-лися історично. Для них характерні стереотипність, повто-рюваність без змін, символічність (кожна обрядова пісня щось символізує). Календарні звичаї та обряди є ще дохрис-тиянськими, язичницькими. В процесі багатовікової історії календарні свята були приурочені до дат християнського ка-лендаря.

У процесі дотримання звичаїв і обрядів народного кален-даря дітьми засвоюється культура дідів і прадідів, тобто справжня народна культура, яка лежить в основі сучасної ук-раїнської національної культури. А народна культура - це те життєдайне коріння, яке живить духовність, зокрема ідей-ність, моральність, естетику кожної дитини.

В українського народу, як і в багатьох народів світу, да-ти, свята, інші урочистості народного календаря чітко ді-ляться за порами року - зимові, весняні, літні, осінні. У тако-му поділі проявляється глибока народна мудрість, яка відоб-ражає нерозривний зв’язок природи і людини, системи вихо-вання.

У дошкільному виховному закладі рекомендується про-водити такі народні свята та обряди до календарної сезон-ності: взимку - Андрія, Миколая, Різдвяні свята, Стрітення; навесні - Великодні свята та різноманітні веснянки; влітку - зелені свята, косовиця, Івана Купала, обжинки, Спаса; восе-ни - Покрови, Свято Врожаю.


Зимові дати, свята.


Зимові звичаї та обряди спрямовані здебільшого на під-биття підсумків минулого року, утвердження мрій, надій на наступний рік. При цьому прославляється життя, творча пра-ця трудівника, його любов до землі-годувальниці.

Перший місяць зими - грудень - це період прогнозів на майбутній рік, час традиційних розваг молоді. ^ День Андрія - 13 грудня. На день Андрія здавна в Україні були поширені угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне «кусання калити».

Святий Андрій за повір’ям вважався захисником і провіс-ником людської долі. Тому у ніч на Андрія дівчата ворожать, чи вийдуть вони заміж, яким буде чоловік. Так, наприклад, опівночі на Андрія дівчина підходила до плити і, дуючи на тліючі полінця, намовляла: «Диме-димочку, в Андрієву нічку на плиті не чади - в комин іди, лети над порогом до милого мого, любов у груди йому надихни і серце до мене його при-верни! Застели йому білий світ мною, аби не мав без мене спокою, аби мною одною лиш жив і мене одну лиш любив!» А вранці дівчата ішли на вулицю і кого першого зустріли з чоловіків - як його звали, так потім будуть звати нареченого.

Коли ж дівчина хотіла побачити образ свого нареченого, їй радили взяти яблуко і їсти його, починаючи з Андрія і до Різдва, тобто кожного дня кусаючи по разу. На Різдво налити в миску води і глянути туди - у воді віддзеркалиться образ нареченого.

А ще дівчата ворожать так. Вони печуть «балабушки» - круглі тістечка з борошна, кидають собакам. Чиє тістечко со-бака з’їсть швидше, та дівчина раніше вийде заміж.

Крім гадання і ворожби, дівчата щиро молилися, вірячи: хто молиться святому Андрію, тому він допоможе знайти же-ниха.

День Андрія - це єдиний день у році, коли прощали па-рубкам усі витівки. Хлопці ж вдаються до різних витівок. У тих батьків, що мали дорослих дівчат і забороняли їм вечор-ничити з парубками, вони розбирали городину (загорожу) і установлювали упоперек вулиці.

У багатьох селах увечері цього дня влаштовували кали-ту.Для цього пекли медяний коржик і розігрували: підвішу-вали коржик під стріху і підстрибували, щоб дістати і вкуси-ти. Після калити брали горнятко з медом, а на дно закидува-ли перстень. Вважали, що якщо хлопець дістане перстень гу-бами і носа не вмочить - ожениться і буде щасливим. А ще приказували:

На Андрія - у дівчат одна надія.

Якщо на Андрія сніг ще не випав - зима буде теплою, ко-ли випав - довгою і холодною.

Сніг на Андрія - зима в завіях.


^ День Миколая - 19 грудня. Це веселе народне свято. За народною легендою «Святий Миколай-чудотворець на небі не сидить, а людям помагає». Це свято - велика радість для дітей, яким вночі під подушку чи в черевики кладуть пода-рунки від Святого Миколая. Діти вчаться бути старанними, сумлінними, поважати старших.

За повір’ям у Миколая були дві книги - біла і чорна, куди його помічники (ангели) записували усі людські діла, як доб-рі, так і погані. Від того, скільки і яких записів набралося більше, залежав майбутній подарунок: більше добрих - при-носили щедрі гостинці, більше поганих - тільки палички, ко-ли ж порівну - трохи гостинців, трохи паличок.

Ходив Миколай по хатах у ніч на 19 грудня, а також по школах, напередодні зимових канікул. Мав він чарівну пали-цю і чарівну торбинку з дарунками. Миколай проникав до світлиць непомітно. Для дітей це було справжнім «чудом», яке творили для них батьки, привчаючи до добра. Свої гос-тинці Миколай клав тільки в чисті черевички або чобітки. У деяких селах, крім Миколая, ходили з хати до хати колядни-ки-вінчувальники; всі їх радо зустрічали. Але першим, за на-родним повір’ям, мав бути хлопець, мужчина, бо як дівчина чи жінка, то не було щастя. Не забували й приповісти:

Микола мороз любить.

Микола мете снігом довкола.

Святий отець Миколай - малим дітям помагай.

Якщо на Миколи день ясно-холодний і на деревах іній, рік буде хлібородний.


^ Святом Нового року наші предки здавна визначали важ-ливу межу між минулим і наступним роком. Це свято в сиву давнину відзначалося рано навесні, в день весняного рівно-дення. Для наших далеких предків початок Нового року сим-волізували і перші промені весняного сонця, і перші зелені пагінці, і пробудження всіх живих істот до активного життя, і зародження нового потомства як естафети вічності всього живого.

Із змінами в офіційному календарі Новий рік почали від-значати 1 січня. Виховний зміст цього свята полягає в тому, що в народних традиційних новорічних звичаях, обрядах (дій-ствах, піснях, примовках та ін.) у центрі - «пан-господар», людина праці, добродій. У дотепній і веселій високоестетич-ній формі (колядках, щедрвіках, віншуваннях, віршованих вітаннях тощо) прославляється сумлінна праця минулого ро-ку, її плідні результати - багатство господаря, щедрість і ла-гідність його душі, сімейний добробут. У колядках і щедрів-ках поетизується побажання здоров’я і щастя господарю, зла-года в домі, віра і надія на нові успіхи в житті, праці. Зміст і характер новорічних традицій, звичаїв і обрядів відзначають-ся високою народною мораллю і естетикою.


Втіленням народної духовності є ^ Різдвяні свята, які по-чинаються 6 січня (Святий вечір) і закінчуються 19 січня (Водохреща). У фольклорі, творах красного письменства ві-дображено могутній ідейно-моральний, художньо-естетич-ний потенціал різдвяних звичаїв і обрядів. У процесі підго-товки і відзначення свята Різдва у дітей формуються такі якості, як уява, фантазія, дотепний гумор, потяг до краси, правди і добра.

Багатим на виховні можливості є Свят-вечір, який сим-волізує мир, щастя, добробут і спокій у родинному житті. У цей день господиня готує 12 свят-вечірніх страв. Важливий педагогічний аспект народного родинного виховання: у при-готуванні багатої, але пісної вечері, матері допомагають ді-ти, найбільше - старша дочка. Господар наводить лад надво-рі, у господарстві. Дехто обв’язував дерева вівсяною соло-мою, щоб дерева були родючі. За народним звичаєм усі чле-ни родини мають бути ввечері вдома. Господар заносив до хати житній обжинковий сніп та віхоть соломи. Сніп («ді-дух») клав на стіл, а солому розтрясував по долівці. Запалю-вали свічку, яку вміщали в хліб - карачун. Під скатерть на 4 кути стола клали по зубку часнику, щоб «міцне здоров’я ма-ти і злу силу з хати прогнати». Господар віншував всіх із щастям, здоров’ям, із Святим вечором.

Одна із невмирущих різдвяних традицій - народний вер-теп, багатий на виховні можливості. Гомінкою юрбою з доте-пами, примовками і колядками всі заходять до хати. У госпо-ді розгортається чарівне дійство. В уяві і пам’яті присутніх воскресає історія - реальна і збагачена народною фантазією. Розігруються театралізовані сценки, фрагменти вічного дво-бою Добра зі Злом, Правди з Кривдою, Краси з Потворністю. Перемагають Добро, Правда, Краса.

У різних регіонах України це свято має свою специфіку, яка відображає крайові культурно-історичні особливості.

Різдвяні звичаї і обряди виховують у дітей культуру по-чуттів і поведінки, повагу до старших, любов до історії рід-ного краю, всього світу. У юних учасників свят формується народний спосіб мислення, світогляд.


^ Весняні дати, свята.


У сиву давнину народний календар брав свій початок ранньою весною. Прихід весни - це початок оновлення жит-тя: пробуджується природа, активізується людська діяль-ність.

^ Свято зустрічі весни (Стрітення) - 15 лютого, відзнача-лося красивими життєстверджуючими звичаями, які мали ве-ликий виховний вплив на дітей. На пагорби і горбочки, де вже розтанув сніг і проклюнулися перші проліски, виходили радісно збуджені діти, водили хороводи і співали веснянки А ще діти виходили в гай, на луг, до річки. У них в руках - ви-печені з тіста «голубки», «жайворонки», «перепілки». Про-стягаючи руки з печивом, діти закликали в гості весну-крас-ну. Цей ритуальний хід супроводжувався піснями, поетични-ми діалогами та обрядовими сценами.

В Україні був широко відомий звичай - робили з соломи опудало, що ніби уособлювало Зиму. Його вдягали в лахміт-тя, вивозили з села, топили в річці або спалювали.

У піснях, прислів’ях і приказках, примовках утверджує-ться оновлення життя, поетизуються добрі побажання. Свя-ту зустрічі весни притаманне все, чим радіють серце і душа: пісні, танці, ігри, жарти тощо. Відзначення зустрічі весни здебільшого нагадує імпровізовані творчі вистави, в яких прославляються любов до землі, хліборобська праця, краса життя, пошана до всього живого. Воздається хвала роботя-щим рукам, неспокійному розуму, благородним пориванням, милосердним справам.

У процесі підготовки і відзначення цього свята діти ви-вчають пісні-веснянки, гаївки, давні хороводи і танці, на-приклад: «Огірочки», «Мак», «Льон», «А ми просо сіяли, сія-ли».

Остаточним утвердженням весни вважалося Благовіщен-ня, яке припадає на 7 квітня. Веснянки співаються від Благо-віщення аж до Кличальної неділі: на вулицях, майданах, в лі-сі, в полі, на луках, понад річкою чи ставком. У веснянках оспівуються пробудження природи, приліт птахів, розлив во-ди.

Приліт птахів з вирію - радісна весняна подія для дітво-ри. Підготовка житла своїм пернатим друзям, вивчення їх-нього способу життя, турбота про збереження природних умов для їх існування - все це пов’язане з підготовкою і про-веденням Свята Птахів. У деяких регіонах одночасно відзна-чають і прихід весни, і день птахів.


Одним з найбільших свят християнського світу є ^ Пас-хальне свято, або Великдень. За тиждень до Великодня святкують Вербну (квітну, шуткову) неділю. В цей день у храмах освячують вербові гілочки, прикрашені квітами, стрічками. Після освячення верби кожен член родини пови-нен з’їсти один вербовий котик, який дасть здоров’я.

За українською традицією Великдень - найвеличніше свято року, тому з ним пов’язано багато народних звичаїв. Це свято поєднує в собі і християнські, і дохристиянські еле-менти. Випікання паски, розписування і фарбування яєць, ве-селі народні ігри, освячення в церкві святкових страв - все це надає незвичайності, небуденної краси цьому святу.

Дуже цінним у виховному відношенні є розписування (писанкарство) і фарбування яєць, що стало окремим видом українського народного мистецва. Народними майстрами створено техніку розписування яєць, в якій використовують-ся елементи народної символіки, міфології. Ознайомлення дітей з писанкарством сприяє підвищенню естетичного рів-ня, формуванню в них народного світосприймання. Мають місце значні регіональні особливості в розписуванні яєць, що свідчить про невичерпний творчий потенціал.


Дорогим для душі, серця й розуму кожної людини є ^ День матері. Це стародавнє, як світ, свято відзначалося ще задов-го до впровадження християнства. Наші пращури - дайбожи-чі відзначали свято Лади - богині весни, радості, шлюбу, по-кровительки дівоцтва і материнства. Пізніше травень назва-ли місяцем Матері Божої. День матері припадає на другу не-ділю травня. У цей день відбувалися богослужіння за здоро-в’я матерів. З дітьми проводиться велика виховна робота по вшануванню дівчат, матерів - носіїв життя, високої краси. Діти засвоюють, що найсвятіше і найвище в світі - «мати мо-лодая з своїм дитяточком малим» ( Т.Г.Шевченко). Розмаїта календарна обрядовість звеличує святий образ Матері, яка продовжує і увічнює життя на планеті, символізує рідну зем-лю, Батківщину. Це свято виховує у дітей любов до Матері-Землі, повагу і вдячність найдорожчій людині - Мамі.

  1   2   3   4   5   6   7



Схожі:

В дитячому садку icon1. Під вишнями-черешнями а бджілоньки-гуділоньки в дитячому садку Так радісно гудуть
Під вишнями-черешнями а бджілоньки-гуділоньки в дитячому садку Так радісно гудуть
В дитячому садку iconНаказ №131 Про проведення весняних канікул та запобігання дитячому травматизму
«Про проведення весняних канікул та запобігання дитячому травматизму», з метою проведення змістовного дозвілля учнів, активізації...
В дитячому садку iconНаказ № Про невідкладні заходи щодо запобігання дитячому дорожньо-транспортному травматизму на 2012/2013 навчальному році з метою поліпшення роботи із запобігання дитячому дорожньо-транспортному травматизму наказую
З метою поліпшення роботи із запобігання дитячому дорожньо-транспортному травматизму
В дитячому садку iconНаказ №231 Про запобігання дитячому травматизму під час зимових канікул
Міністерстві юстиції України 20. 11. 2001 за №969/6160, з метою запобігання дитячому травматизму під час проведення зимових канікул...
В дитячому садку iconНаказ №205 Про запобігання дитячому травматизму під час осінніх канікул
Міністерстві юстиції України 20. 11. 2001 за №969/6160, з метою запобігання дитячому травматизму під час проведення осінніх канікул...
В дитячому садку iconНаказ №78 Про запобігання дитячому травматизму під час весняних канікул
Міністерстві юстиції України 20. 11. 2001 за №969/6160
В дитячому садку iconЗагальна характеристика виховної роботи в дитячому закладі оздоровчого типу
Професійно-педагогічні вимоги до працівників літнього дитячого оздоровчого табору
В дитячому садку iconЗатверджено” Директор школи План виховної роботи класного керівника
...
В дитячому садку iconПлан роботи методичної служби відділу освіти Солонянської
«Взаємодія державних органів І служб у питаннях профілактики злочинності в дитячому середовищі, супровід дітей, які перебувають у...
В дитячому садку iconУрок виховна година Тема: Не дай сніду шанс
Мета: профілактика поширення віл в дитячому І молодіжному середовищі та формування толерантного ставлення до людей віл
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©on2.docdat.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи