Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі icon

Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі




НазваТема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі
Сторінка1/3
Дата конвертації26.06.2013
Розмір0.6 Mb.
ТипДокументи
джерело
  1   2   3


Розділ №-5. Витрати обертання.

Тема: Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі.


План:


  1. Номенклатура статей витрат по видам.

  2. Характеристика прямих витрат.

  3. Характеристика чистих додаткових витрат.

  4. Взаємозв’язок ресурсів витратами підприємств.


Література:


  • Б.В. Гринів, «Економічний аналіз торгівельної діяльності»,2012. – 392стор. стор.: 157, 159, 160, 164, 180 – 181.


-1-

Номенклатура статей витрат по видам.

Витрати обігу — це основна частина витрат операційної діяль­ності торговельного підприємства, які не включаються у собівар­тість реалізованих товарів. П(С)БО 16 «Витрати» передбачено, що у торгівлі витрати обігу включаються до складу витрат на збут (за винятком тих, що тепер відносяться до адміністративних, інших операційних та фінансових витрат). Це вплинуло на склад витрат обігу, з них вилучені деякі елементи, які раніше недостатньо обґрунтовано до них були віднесені.

За своєю суттю витрати обігу становлять сукупність затрат жи­вої та уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі. Вони характеризують собівартість послуг торговельного підприємства, пов'язаних з доведенням това­рів до споживача та перетворенням їх на гроші (зміною форми вар­тості).

Рівень, структура і динаміка витрат обігу тісно пов'язані з усіма аспектами господарської діяльності торговельного підприємства. Витрати обігу є одним з основних якісних показників цієї діяльнос­ті, який дозволяє оцінити ефективність розвитку товарообороту. Від рівня витрат обігу безпосередньо залежить прибуток і рентабе­льність роботи підприємств, торгівлі.

З мстою забезпечення ефективного управління витратами обігу їх аналіз здійснюється у трьох основних напрямах: а) за загальним обсягом; б) за окремими статтями; в) за місцями виникнення і центрами відповідальності.

Останній напрям аналізу витрат обігу може здійснюватися на торговельних підприємствах лише за наявності відповідно органі­заційної системи управлінського обліку. Цей облік повинен вестись за окремими елементами кожної статті витрат обігу як загалом по підприємству, так і по його підрозділах, де формуються витрати, а також структурних одиницях, колективи яких несуть відповідаль­ність за дотримання лімітів витрат. Впровадження в торгівлі управ­лінського обліку суттєво розширює інформаційну базу для аналізу планування та контролю витрат обігу.


-2-

Характеристика прямих витрат.

Абсолютним показником витрат обігу є їх сума, а відносним — рівень. Абсолютний розмір витрат обігу є важливим і необхідним вихідним показником для аналізу. Однак економічна оцінка витрат обігу проводиться за їх відносним рівнем, який виражає відношен­ня суми витрат обігу до товарообороту. Він показує скільки витрат в копійках припадає на гривню товарообороту. У такому вигляді рівень витрат обігу називають показником витратомісткості това­рообороту. У більшості випадків він виражається у відсотках до то­варообороту.

У роздрібній торгівлі для визначення рівня витрат обігу їх суму відносять до всього роздрібного товарообороту, враховуючи і дріб­ний опт. На оптових торговельних підприємствах (базах) рівень ви­трат обігу розраховують до оптового товарообороту, враховуючи оплачений транзит, оборот з реалізації товарів матеріально-технічного постачання і дрібнооптовий товарооборот. Під час роз­рахунку рівня витрат обігу в торгівлі системи райспоживспілки (районного споживчого товариства) загальну суму витрат обігу роздрібної торгівлі і оптової бази (якщо є свій опт) відносять до то­варообороту роздрібної торговельної мережі системи.


-3-

Характеристика чистих додаткових витрат.

Рівень витрат обігу самостійного торговельного підприємства є узагальнювальним якісним показником, що формується під впли­вом багатьох факторів і відображає основні аспекти його діяльнос­ті, а також конкретні умови роботи. Ці фактори поділяються на зо­внішні (екзогенні) й внутрішні (ендогенні). Зовнішні фактори вира­жають умови і середовище функціонування суб'єкта господарю­вання. їх ще називають незалежними від підприємств. Тоді як вну­трішні фактори переважно пов'язані з використанням ресурсів у процесі торговельної діяльності, тому вони розглядаються як за­лежні.

До зовнішніх факторів на рівні мікросередовища функціонуван­ня торговельного підприємства відносяться: зміна тарифів, ставок, норм нарахувань, цін на елементи матеріальних витрат; зміна роз­дрібних цін на товари; стан платоспроможного купівельного попи­ту і рівень конкуренції у районі діяльності (кон'юнктура ринку).

До внутрішніх економічних груп факторів належать такі: обсяг і структура, ритмічність і рівномірність виконання плану товарообо­роту; укомплектованість штату працівниками і продуктивність праці; стан і ефективність використання матеріально-технічної ба­зи; стан товарних запасів і їх оборотність. Внутрішніми є також фа­ктори організаційно-технічного характеру: організаційно-технічний і технологічний рівень торговельної діяльності; дислокація торго­вельної мережі; стан менеджменту, маркетингу, рівень комерційної роботи.


-4-

Взаємозв’язок ресурсів витратами підприємств.

Зростання обсягу товарообороту підприємств торгівлі — по­стійний фактор зниження частки витрат обігу у роздрібній ціні товарів. Це відбувається за рахунок непропорційної заміни окремих статей і елементів витрат обігу відносно динаміки това­рообороту. Як правило, із збільшенням обсягу товарообороту абсолютна величина витрат обігу зростає, а їх відносний рівень знижується. Тоді як зменшення обсягу товарообороту супрово­джується деяким скороченням суми витрат, однак їх рівень під­вищується.

Отже, не всі витрати обігу змінюються такою ж мірою як това­рооборот. Тому їх ділять на постійні й змінні. Однак цей поділ є досить умовним. Із збільшенням обсягів діяльності підприємств то­ргівлі якоюсь мірою зростають і статті постійних витрат. Напри­клад, коли зі зростанням обсягів торговельної діяльності збільшу­ється потреба в орендованих приміщеннях, то зростають витрати на оренду, які вважаються постійними.

Необхідно також зазначити, що в дійсності змінні витрати у більшості випадків змінюються не у повній відповідності до зміни обсягу товарообороту. Тому їх ще ділять на три групи: пропор­ційні, дегресивні й прогресивні.

^ Пропорційно — змінні витрати обігу змінюються у тому ж темпі й напрямі, що й обсяг роздрібно­го товарообороту. Під його впливом сума цих витрат змінюється пропорційно, а рівень залишається незмінним.

^ Дегресивно — змінні витрати обігу змінюються дещо в меншій пропорції ніж обсяг товарообороту. Із збільшенням обороту їх рівень знижуєть­ся, а із його зменшенням — зростає.

^ Прогресивно-змінними ви­тратами є такі, відносна зміна яких відбувається в більшій про­порції ніж зміна обсягу товарообороту. З його зростанням рівень цих витрат збільшується, а із зменшенням — знижується.

Однак найкращим рішенням проблеми поділу витрат обігу залежно від зміни обсягу товарообороту є знаходження коефіцієнтів еластич­ності, які виражають залежність кожної статті витрат від впливу цього фактора.

За відсутності таких коефіцієнтів в практиці аналітичної ро­боти використовують простий поділ витрат на змінні й умовно постійні, розподіляючи при цьому комплексні статті на змінну й постійну компоненти. У зв'язку з цим процес оцінки впливу об­сягу товарообороту на витрати обігу допускає деякі спрощення і припущення. З їх врахуванням взаємозв'язок між обсягом обо­роту з реалізації товарів (О) і сумами умовно-постійних (Вп), І змінних (В,) та всіх витрат обігу (В) графічно можна подати так (рис. 4.3).


Розділ №-5. Витрати обертання.

Тема: Класифікація валових витрат відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку». Стратегія управління поточними витратами підприємств торгівлі.


План:


  1. Витрати, пов’язані з оперативною діяльністю підприємства.

  2. Витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю підприємства.

  3. Витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю.

  4. Загальна модель управління витратами обігу підприємства.

  5. Перелік витрат, що забезпечують прийнятий стандарт підприємства.


Література:


  • Б.В. Гринів, «Економічний аналіз торгівельної діяльності»,2012. – 392стор. стор.: 173, 183, 208, 210.


-1-

Витрати, пов’язані з оперативною діяльністю підприємства.

Серед основних факторів, які впливають на суму і рівень витрат обігу, одне з центральних місць належить структурі роздрібного товарообороту. Це пов'язано з тим, що витрато місткість реалізації окремих товарів і товарних груп суттєво відрізняється. Тому струк­турні зміни в товарообороті, що відбуваються під впливом динамі­ки попиту населення на окремі товари, приводять до значних змін середнього рівня витрат обігу.

Загалом продовольчі товари витрато місткості за непродовольчі. Тому збільшення в товарообороті частки продовольчих товарів за інших рівних умов веде до зростання загального рівня витрат обігу. Це можна простежити на основі групувань споживчих товариств чи інших торговельних підприємств за часткою в товарообороті про­довольчих товарів. Ця залежність досить чітко виявляється і в окремих кооперативних організаціях. Так у роздрібній торгівлі сис­теми райспоживспілки, як правило, найвищий рівень витрат обігу в районних чи міських коопторгах, які торгують продовольчими то­варами, а найнижчий в коопунівермагах, в обороті яких тільки не­продовольчі товари. Є також помітні відмінності в рівнях витрат обігу роздрібної торгівлі споживчих товариств залежно від частки в їх товарообороті продовольчих товарів.


-2-

Витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю підприємства.

Зниження обсягу товарообороту за незмінної його ресурсомісткості, а тим більше за її зростання веде до збільшення загального рівня витрат обігу. Якщо зростання обсягу товарообороту супрово­джується зростанням його ресурсомісткості, тоді характер зміни за­гального рівня витрат обігу залежить від співвідношення темпів динаміки цих показників.

У свою чергу ресурсомісткість товарообороту перебуває у тіс­ній залежності від інтенсивності використання ресурсів на підприємстві. Вона знижується тоді, коли зростає продуктивність праці, прискорюється оборотність товарів, більш ефективно використову­ється матеріально-технічна база, що веде до зниження рівня витрат обігу. І навпаки, екстенсивний розвиток підприємства, коли зрос­тання обсягу товарообороту досягається за рахунок понаднормати­вного збільшення його ресурсомісткості, призводить до зростання рівня витрат.


-3-

Витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю.

У оптово-роздрібних підприємствах, аналізуючи виконання плану і динаміку середнього рівня сукупних витрат обігу, розрахо­вують вплив на цей показник зміни часток оптової і роздрібної реа­лізації товарів у валовому товарообороті, а також зміни рівнів ви­трат обігу кожного з цих видів обороту.

Під час подальшого аналізу вивчають окремо витрати обігу оп­тової і роздрібної торгівлі як за загальним їх обсягом, так і окреми­ми статтями. Розробляють заходи, спрямовані на мобілізацію вияв­лених у процесі аналізу резервів економії витрат обігу.


-4-

Загальна модель управління витратами обігу підприємства.


-5-

Перелік витрат, що забезпечують прийнятий стандарт підприємства.


Розділ №-6. Ціноутворення в умовах ринкової економіки..

Тема: Цінова політика підприємств різних типів.


План:


  1. Економічне значення торгівельної надбавки.

  2. Економічне значення торгівельної націнки.

  3. Алгоритм вивчення обсягу та рівня торгівельної надбавки та товарної націнки.


Література:


  • Б.В. Гринів, «Економічний аналіз торгівельної діяльності»,2012. – 392стор. стор.: 217, 219, 224.


-1-

Економічне значення торгівельної надбавки.

У сучасних умовах реалізація товарів, за винятком тих, щодо яких впроваджене державне регулювання цін, здійснюється торго­вельними підприємствами за вільними цінами. Такі ціни на товари формуються, враховуючи вільну відпускну ціну постачальника, то­рговельну націнку, податкові платежі, що входять у ціну товару. Структура вільних цін і порядок їх формування показані на рис. 5.3.

Із рисунка видно, що торгові націнки застосовуються до покуп­ної вартості товарів без ПДВ. Розмір націнок кожне підприємство визначає самостійно, зважаючи на стан споживчого ринку та свою цінову політику. При цьому враховують необхідність покриття ви­трат торговельної діяльності та отримання прибутку.


-2-

Економічне значення торгівельної націнки.

У торгівлі реалізована націнка, як елемент ціни товару, є об'єктом оподаткування ПДВ (див. рис. 5.З.). За ставки ПДВ 20 % його частка у ціні товару становить 16,67 %. ПДВ як і торгові наці­нки відшкодовуються покупцями товару.

Рівень торгових націнок на товари у підприємствах роздрібної торгівлі залежить від комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів, показаних на рис. 5.4.



Рис. 5.4. Система факторів, які визначають рівень націнок на товари у підприємствах роздрібної торгівлі.


Зовнішні фактори здебільшого визначають як нижню, так і вер­хню межі формування торгової націнки підприємств роздрібної то­ргівлі. Нижня межа торгової націнки визначається цінами пропози­ції виробників і оптових посередників, а верхня — цінами попиту роздрібних покупців. Внутрішні фактори і передусім якість торго­вельних послуг можуть до певної міри впливати на коливання вер­хньої межі торгової націнки. Цим фактично обмежуються можли­вості маневру цінової політики роздрібних торговельних підпри­ємств.


-3-

Алгоритм вивчення обсягу та рівня торгівельної надбавки та товарної націнки.

Середній рівень націнки на реалізовані товари залежить від збі­льшення чи зменшення у товарообороті частки товарів з високими (або низькими) торговими націнками. Він формується під безпосе­реднім впливом таких факторів:

—асортиментної структури роздрібного товарообороту;

—розміру торгових націнок на окремі товари і групи товарів. Зміна асортиментної структури фактичного товарообороту по­рівняно з плановим може мати значний вплив на середній рівень торговельного доходу.

У табл. 5.3 наводиться приклад розрахунку впливу зміни структури асортименту на величину торговельного доходу споживчого товариства, отриманого від роздрібної реаліза­ції товарів у звітному році.


Розділ №-6. Ціноутворення в умовах ринкової економіки.

Тема: Основні джерела комерційного доходу від реалізації товарів. Алгоритм визначення обсягу та рівня торговельних надбавок та націнок на реалізовані товари.


План:


  1. Класифікація доходів підприємств торгівлі.

  2. Джерела комерційного доходу підприємства.

  3. Порядок визначення обсягу комерційного доходу підприємства.


Література:


  • Б.В. Гринів, «Економічний аналіз торгівельної діяльності»,2012. – 392стор. стор.: 216 – 217, 220 – 221.


-1-

Класифікація доходів підприємств торгівлі.

Сукупний дохід торговельного підприємства у загальноеконо­мічному аспекті складається з товарообороту (доходу від реалізації товарів), інших доходів від звичайної діяльності і надзвичайних подій. Однак основна частина обсягу товарообороту формується за рахунок купівельної вартості реалізованих товарів, яка фактично не є доходом торговельного підприємства. Не є доходами і такі склад­ники товарообороту як ПДВ, акцизний збір та інші вирахування з доходу (виручки від реалізації товарів). У зв'язку з цим у процесі управління доходами на рівні підприємства виникає необхідність виокремлення показника частини товарообороту, що являє собою суму реалізованих торгових націнок, яка традиційно називається валовим доходом торговельного підприємства. Він перевищує ва­ловий прибуток від основної діяльності торговельного підприємст­ва на величину транспортно-заготівельних витрат, внесених у собі­вартість реалізованих товарів.

Однак з появою податкового обліку, в якому фігурують вало­ві доходи і валові витрати підприємства, доцільніше суми реалі­зованих торгових націнок називати не валовим, а торговельним доходом. Такий термін більше відповідає суті цього характерно­го для торгівлі показника діяльності, а його впровадження усуне непотрібне дублювання назв різних за змістом економічних по­казників.

Торговельний дохід займає найбільшу частку в загальній суку­пності доходів— нетто, отриманих підприємствами торгівлі від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Тому аналіз фінансо­вих результатів у торгівлі починають з оцінки виконання плану і динаміки торговельного доходу.

Крім доходів від основної діяльності, торговельні підприємства можуть отримувати доходи від інших видів діяльності: виробничої, посередницької, інвестиційно-кредитної, від реалізації майнових прав та ін. Ці доходи аналізують у поєднанні з витратами на їх отримання. Такий аналіз доцільно проводити, вивчаючи результати інших видів діяльності та їх вплив на формування чистого прибут­ку (збитку) торговельного підприємства.

-2-

Джерела комерційного доходу підприємства.

Основним джерелом відшкодування витрат та формування прибутку торговельного підприємства є торгові націнки, отри­мані від реалізації товарів. За своєю економічною природою то­ргові націнки являють собою ціну послуг торговельного підпри­ємства. Вони стають реальним торговельним доходом тільки пі­сля реалізації товарів, а до цього є тільки потенційним (можли­вим) доходом.


-3-

Порядок визначення обсягу комерційного доходу підприємства.

Онак необхідно зауважити, що прийнята методика розрахунку суми реалізованих націнок має деяку умовність, яка частково дефо­рмує обсяг отриманого торговельного доходу у звітному періоді. Це пов'язано з тим, що сума реалізованих і нереалізованих торго­вих націнок визначається за середнім рівнем торгових націнок у за­гальній сумі товарів, що надійшли, і товарів, що є в залишку на по­чаток звітного періоду. Структура реалізованих товарів і структура товарних запасів не співпадає, а тому можливий перехід частини реалізованого накладання з одного періоду в інший. У зв'язку з цим сума відображеної в обліку реалізованої націнки може дещо відріз­нятися від її фактичної величини у бік завищення або заниження. Не зважаючи на це, для реального відображення торговельного до­ходу основним є ретельне дотримання прийнятої методики розра­хунку торгової націнки на товари, що реалізовані та вибули.

Впевнившись у достовірності відображення реалізованого на­кладання в обліку і звітності, приступають до аналізу виконання плану і динаміки торговельного доходу. Виясняють, наскільки його фактична сума і рівень відповідають запланованим показникам, ви­вчають причини відхилень від плану і попереднього періоду.


Розділ №-7. Доходи, прибуток та рентабельність підприємства торгівлі.

Тема: Чинники, які визначають розмір доходів підприємств торгівлі. Стратегія управління доходами підприємств.


План:


  1. Чинники, що визначають розмір доходів та цінова політика підприємства.

  2. Принципи формування цінової політики підприємства.

  3. Фактори, що визначають розмір торговельної надбавки та торговельної націнки та їх диференціація.

  4. Задачі управління доходами підприємств.

  5. Загальна модель управління.


Література:


  • Б.В. Гринів, «Економічний аналіз торгівельної діяльності»,2012. – 392стор. стор.: 212.

  • І.М. Бойчик, «Економіка підприємства», 2001. – 298 стор.

стор.: 210 – 211, 213 – 214.

-1-

Чинники, що визначають розмір доходів та цінова політика підприємства.

Ціна — це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

^ Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. їх наявність в ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити:

  • акцизний збір,

  • податок на додану вартість,

  • націнки постачальницько-збутових організацій,

  • торгівельні надбав­ки або знижки.



Ціноутворення — це процес обґрунтування, затверджен­ня та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідно­шення та структури.

-2-

Принципи формування цінової політики підприємства.

В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворен­ня. Такими цілями діяльності підприємства по оптимізації ціни можуть бути:

  • виживання на ринку як мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіва­ючись, що ринок буде чутливим до них;

  • максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний при­буток;

  • лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюються низькі ціни з метою збільшення частки підприємства на ринку;

  • лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.


Усі ціни поділяються на дві великі групи: виробничі і споживчі.

Виробничі ціни — це ціни, за якими реалізується про­дукція і надаються послуги іншим підприємствам та органі­заціям. До них належать:

Гуртові ціни — це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові піни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.


-3-

Фактори, що визначають розмір торговельної надбавки та торговельної націнки та їх диференціація.

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збу­тової націнки є гуртовою ціною промисловості.

Постачаль­ницькозбутова націнка включає витрати і прибуток поста­чальницько-збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покри­ває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержан­ня прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додат­кові послуги тощо.

Зазначений метол розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, поскільки він грунтується на використанні даних про всі витрати, пов'язані із виробниц­твом і збутом продукції. Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, шо зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають. На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон'юнктура, а саме такі фактори:

1) державне регулювання цін;

2) конкуренція виробників;

3) співвідношення попиту і пропозиції;

4) купівельна спроможність грошей;

5) якість товару та інше.


-4-

Задачі управління доходами підприємств.

В умовах ринкової економіки метою діяльності будь-якого суб’єкта господарювання, що працює за принципами самофінансу­вання, у підсумку є отримання прибутку в обсязі, достатньому для подальшого розвитку.

Прибуток (збиток) є якісним узагальнювальним показником ро­боти підприємства, в якому концентрується ефективність всіх видів його діяльності.

Прибутковість це не тільки основна мета, але і головна умова ділової активності підприємства, результат ефективного здійснення ним своїх функцій. Досвід діяльності підприємств у країнах з роз­винутою ринковою економікою свідчить, що стійкого зростання прибутковості вони досягають тільки тоді, коли реалізують страте­гію свого розвитку, враховуючи не тільки свої інтереси, але також и інтереси суспільства. Такі підприємства здійснюють цінову полі­тику, спрямовану не на короткочасне отримання вигод від максимізації цін, а на стабільний розвиток. Для зростання прибутковості вони, враховуючи ринкову кон'юнктуру, оновлюють всі параметри своєї діяльності, всіляко використовують внутрішні джерела розви­тку, надають додаткові вигоди споживачам.


-5-

Загальна модель управління.


Розділ №-7. Доходи, прибуток та рентабельність підприємства торгівлі.

  1   2   3



Схожі:

Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі iconЗагальні підходи до формування та обліку витрат підприємства
Мета вивчення розділу: сформувати в студентів знання щодо сутності, оцінювання, класифікації, методології обліку собівартості реалізованої...
Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі iconПро затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат
Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного підходу щодо практичного застосування норм податкового...
Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі iconТема: Тіла і поверхні обертання. Циліндри і перерізи циліндра
Мета: Познайомити з тілами та поверхнями обертання, з циліндром, з елементами цилідра та його перерізом
Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі iconПостанова іменем україни
Київенерго 51 972,54 грн боргу, 20 659,12 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3 323,14 грн три проценти річних з...
Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі iconПрактична робота 5 Дослідження добової витрати енергії у людини Мета
Мета: оволодіти хронометражно-табличною методикою визначення витрат енергії у людини за добу. Провести дослідження витрат енергії...
Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі iconНаказ №10-в м. Київ 6 березня 2008 р. Про встановлення норм витрат пального
В зв'язку з отриманням висновку від дп "Державтотрансдіппроект" за №1/1234 від 29. 02. 2008 р про встановлення норм витрат пального...
Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі iconРішення № Про відшкодування витрат на проїзд у пасажирському транспорті на 2012 рік
«Про відшкодування окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій витрат на проїзд у пасажирському транспорті у...
Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі iconНаказ №44 Про підвищення норм витрат пального на службовому автотранспорті відділу освіти
Міністерства транспорту України від 10. 02. 98 №43 «Про норми витрат пального та змащувальних матеріалів на автомобільному транспорті»...
Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі iconНаказ №120 Про затвердження Інструкції про порядок відшкодування витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Національна служба посередництва І примирення,
Національної служби посередництва І примирення (далі – нспп), її відділень в Автономній Республіці Крим та областях (далі – Відділення...
Тема : Номенклатура статей витрат обертання. Економічна природа та типологія поточних витрат підприємства торгівлі iconНаказ №120 Про затвердження Інструкції про порядок відшкодування витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Національна служба посередництва І примирення,
Національної служби посередництва І примирення (далі – нспп), її відділень в Автономній Республіці Крим та областях (далі – Відділення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©on2.docdat.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи