Тема предмет І метод бухгалтерського обліку icon

Тема предмет І метод бухгалтерського обліку




НазваТема предмет І метод бухгалтерського обліку
Сторінка1/6
Дата конвертації03.10.2012
Розмір1.17 Mb.
ТипДокументи
джерело
  1   2   3   4   5   6
1. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R 10.doc
2. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R 11.doc
3. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_1.doc
4. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_12.doc
5. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_13.doc
6. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_2.doc
7. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_3.doc
8. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_4.doc
9. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_5.doc
10. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_6.doc
11. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_7.doc
12. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_8.doc
13. /Бухгалтерський обл_к_СВД/R_9.doc
14. /Бухгалтерський обл_к_СВД/Tityl.doc
15. /Бухгалтерський обл_к_СВД/Zmist.doc
16. /Бухгалтерський обл_к_СВД/Литература.doc
Можливість достовірної оцінки — основна умова визнання доходів
Інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень (рис. 11. 1)
Тема предмет І метод бухгалтерського обліку
Методичні вказівки щодо їх виконання основи теорії бухгалтерського обліку завдання 1
Завдання для самостійної роботи основи теорії бухгалтерського обліку І. Дискусійні питання для обговорення студентами
Облік основних засобів
Інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)бо 8 «Нематеріальні активи». Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами
Облік фінансових інвестицій фінансові інвестиції та основні принципи їх оцінки й обліку
Облік запасів Запаси, критерії їх визнання, оцінка в балансі, класифікація
Облік гроШових коштів І дебіторської заборгованості
7 Власний капітал, критерії визнання та види
Інформації про зобов’язання регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України 31. 01. 2000 за №20
Облік витрат діяльності підприємства витрати підприємства, критерії визнання, класифікація
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни Рекомендовано Міністерством освіти І науки України
Методичні вказівки щодо їх виконання 274 Розділ 13. Завдання для самостійної роботи
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16. 07. 99. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1-25, затверд­жені наказом Міністерства фінансів України. Бутинець Ф. Ф



Основи теорії бухгалтерського обліку

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1.1. Господарський облік і його види

Існування людей можливе лише за наявності певних матері-
альних благ. Ці блага необхідно виробляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріального виробництва постає потреба в обліку кількості здобутих засобів існування, а пізніше — кількості предметів, необхідних для виробництва тих чи інших продуктів. Із розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці і міри споживання. Такий облік ведеться шляхом спостереження, вимірювання і реєстрації елементів процесу виробництва (засобів і предметів праці, готової продукції, грошових коштів та ін.).

Господарський облік — це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення.

Із розвитком ринкових відносин постійне ускладнення господарського життя спричинило поділ господарського обліку за видами:

  • оперативний облік;

  • статистичний облік;

  • бухгалтерський облік.

Оперативний облік — це спосіб спостереження, відображення та контролю за окремими господарськими та технічними операціями безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оператив­ного управління.

До прикладу, за допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси, як вихід працівників на роботу, реєстрація підписаних за місяць угод та ін.

Статистичний облік ведеться з метою вивчення і контролю масових явищ, а також закономірностей їх розвитку.

Предметом цього обліку є не тільки процеси, які відбуваються на виробництві, але й інші явища суспільного життя, наприклад, рівень продуктивності праці, забезпеченість працівників підприємства житлом, середній вік працюючих.

У статистичному обліку використовуються специфічні, властиві йому методи: зведення, групування, методи середніх чисел і т. ін.

Дані оперативного та статистичного обліку можуть не фіксуватися на спеціальних бланках.

Оперативний і статистичний облік не охоплює всі господарські операції і не ведеться безперервно.

Для управління підприємством потрібен постійний, безперерв­ний, достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю діяльність підприємства. Таким є бухгалтерський облік. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 лип­ня 1999 р.: «Бухгалтерський облік — процес виявлення, вимі­рювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень».

Особливості бухгалтерського обліку такі:

— безперервне, повне і послідовне відображення господарських операцій;

— обов’язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій;

— узагальнення даних у грошовому виразі;

— використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки).

Бухгалтерський облік у свою чергу поділяється на фінансовий та управлінський. (рис. 1.1.1)




Рис. 1.1.1. Види господарського обліку

У країнах з розвиненою ринковою економікою бухгалтерський облік методологічно й організаційно поділяється на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різних користувачів.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств.

Функції фінансового обліку:

а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період;

б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності;

в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.

Управлінський облік — це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Синонімом управлінського обліку — внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік.

Управлінський облік — це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівників усього підприємства та його структурних підрозділів.

Порівняльну характеристику фінансового і управлінського обліку наведено у табл. 1.1.1.

Таблиця 1.1.1

Ознака

Фінансовий облік

Управлінський облік

Головні користувачі інформації

Менеджери підприємств і зовнішні користувачі

Менеджери різних рівнів підприємства

Регламентація

Нормативні акти

Жодної регламентації

Використання вимірників

Єдиний грошовий вимірник

Різні вимірники, в т.ч. якісні показники

Об’єкт аналізу

Підприємство в цілому

Структурні підрозділи

Періодичність складання

Регулярно (квартал, рік)

Звітний інтервал (оператив­на інформація)

Ціль

Оцінка минулого

Прогноз на майбутнє

Відкритість даних

Більшість даних доступні всім

Комерційна таємниця

Приклад

Облік активів, власного капіталу, зобов’язань, витрат, доходів

Облік складових собівартос­ті тощо

1.2. Предмет бухгалтерського обліку, його об’єкти

Бухгалтерський облік, як і кожна наукова дисципліна, вимагає чіткого визначення предмета вивчення. Це необхідно для встанов­лення місця та ролі бухгалтерського обліку в системі управління. Незважаючи на те, що бухгалтерський облік має загальнодержав­не значення, об’єктом його застосування є відокремлена господарська одиниця — підприємство.

Кожне підприємство має матеріальні складові своєї діяльності, тобто засоби господарства.

До засобів господарства відносяться:

  • засоби виробництва — майно, що одномоментно або багаторазово використовується у процесі виробництва;

  • засоби у сфері обігу — готова продукція або товари, готівкові кошти та їх еквіваленти, кошти у розрахунках;

  • засоби невиробничої сфери — об’єкти науки, культури, охорони здоров’я тощо.

Кожен із видів господарських засобів має свої складові, які детально будуть розглянуті у наступному розділі.

Усі засоби господарства мають свої джерела утворення, які можна об’єднати у дві великі групи:

  • власні кошти,

  • позикові кошти.

У процесі діяльності підприємства відбуваються постійні зміни у складі господарських засобів: придбання нових засобів, використання їх для виготовлення продукції, випуск готової продук­ції, її реалізація. Ці зміни називаються господарськими проце­сами. Підприємства повинні забезпечити облік і засобів господарства, і господарських процесів.

Таким чином, предмет бухгалтерського обліку складають господарські засоби і їх використання у ході господарських процесів.

Об’єкти бухгалтерського обліку дуже різноманітні. Їх можна об’єднати в групи:

  • засоби господарства,

  • джерела їхнього утворення,

  • господарські процеси.

1.3. Класифікація господарських засобів
і джерел їх фінансування


Засоби господарства групуються:

  • за напрямками використання і видами;

  • за джерелами утворення (фінансування).

За напрямками використання вони поділяються на такі, що використовуються в сфері виробництва, у сфері обігу та у невиробничій сфері.

У свою чергу господарські засоби кожного напрямку класифікуються в залежності від своєї функціональної ролі. Так, засоби виробництва поділяються на засоби праці та предмети праці.

Ознакою засобів праці виступають такі функції:

  • багаторазове використання їх людиною для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг);

  • створення умов, без яких неможливий процес виробництва. Засоби праці завдяки цим ознакам вважаються основними засобами господарства.

За видами засоби праці можна поділити на такі групи:

  • будівлі та споруди;

  • машини та устаткування;

  • інструменти;

  • транспортні засоби;

  • обчислювальна техніка;

  • господарський інвентар.

На відміну від засобів праці ознакою предметів праці є їхня участь і повне використання лише в одному виробничому циклі.

За видами предмети праці поділяють на такі групи:

  • сировина та основні матеріали;

  • допоміжні матеріали;

  • паливо;

  • запасні частини;

  • напівфабрикати;

  • тара і тарні матеріали;

  • незавершене виробництво.

Засоби у сфері обігу поділяються на:

  • предмети обігу (готова продукція, товари відвантажені та ін.),

  • грошові кошти та їх еквіваленти (каса, поточний рахунок тощо),

  • кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість, векселі отримані і т. ін.)

  • засоби, що обслуговують обіг (торговельно-складські будівлі, устаткування та інвентар).

Засоби невиробничої сфери включають будівлі, устаткування та інвентар культурного-побутового призначення та охорони здо­ров’я. За джерелами утворення засоби господарства поділяються на власний капітал та зобов’язання.

Власний капітал включає статутний капітал, резерви, додатковий вкладений капітал, нерозподілений прибуток тощо.

Зобов’язання складаються з кредитів, кредиторської заборгованості, зокрема перед постачальниками, та зобов’язань перед бюджетом, з оплати праці, страхування тощо.

1.4. Метод бухгалтерського обліку

Метод бухгалтерського обліку — це система прийомів, що забезпечують отримання, обробку та надання облікової інформації.

Основними прийомами бухгалтерського обліку є:

  • документація,

  • інвентаризація,

  • оцінка,

  • калькуляція,

  • система рахунків,

  • подвійний запис,

  • баланс.

Всі елементи тісно пов’язані між собою.

Документація — спосіб первинної реєстрації об’єктів обліку. Документ — єдине обґрунтування відображення в обліку.

Інвентаризація — співставлення даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю об’єктів обліку для виявлення відхилень, виправлення помилок та контролю за збереженням цінностей.

Оцінка — відображення у грошовій формі об’єктів обліку для їх узагальнення.

Калькуляція — грошова оцінка об’єктів, вартість яких може бути визначена тільки після відображення всіх витрат.

Система рахунків — це спосіб групування господарських засобів та їх джерел за економічно однорідними ознаками та поточ­ний облік їх змін у кількісному і вартісному параметрах. Для групування господарських засобів використовують активні рахун­ки, для обліку джерел — пасивні.

Подвійний запис — процес відображення господарських операцій та викликаних ними змін одночасно на двох рахунках бухгалтерського обліку в одній і тій самій сумі.

Баланс — метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату господарських засобів та їхніх джерел, при якому сума господарських засобів дорівнює сумі їхніх джерел.

ТЕМА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

2.1. Бухгалтерський баланс: структура і зміст

Термін «баланс» у бухгалтерському обліку використовується у трьох значеннях:

— як форма звітності — таблиця, в якій майно підприємства відображається у грошовій формі на певну дату за ознаками: господарського управління — актив; права власності — пасив;

— як підсумок кожної сторони таблиці як визначення їх рівності;

— як метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату активів, зобов’язань та власного капіталу, результати якого відображаються у формі звітності «Баланс».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 (далі П(С)БО 2), дає таке визначення: «Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов’язання та власний капітал у грошовому виразі на пев­ну дату».

Це визначення включає три терміни: «активи», «зобов’я­зання», «власний капітал», які характеризують складові частини балансу. Для правильного складання балансу дуже важливим є розуміння цих термінів.

Поняття про активи, зобов’язання та власний капітал наведено у П(С)БО 2: «Активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, при­веде до збільшення економічних вигод у майбутньому».

Як бачимо, головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу є те, що підприємство контролює вигоди, отримані від використання майна, та переймає ризики, пов’язані з активом. Водночас право власності не є істотним при визнанні активу в балансі.

Визначення активів у П(С)БО містить ряд понять:

1. Виникнення у результаті минулих подій (тобто господарська операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над нею, вже відбулася). Наприклад: активом є придбання майна за гроші, в кредит, в обмін на інше майно, безкоштовно; в той же час підписання угоди про придбання не приведе до появи активу.

2. Здійснення контролю підприємством випливає з права управління певними ресурсами. Контроль не залежить від права власності, тобто підприємство здійснює контроль не через власність, а через управління.

3. Майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, що сприяє надходженню грошових коштів чи їх еквівалентів на підприємство. Наприклад: продаж готової продукції забезпечує надходження грошових коштів, в той же час існує ризик неплатоспроможності покупця.

Актив відображається у балансі за умови, що:

  • оцінка його може бути достовірно визначена;

  • очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Наприклад, невідшкодована заборгованість підприємства-банкрута не може бути відображена як актив у балансі його кредитора, оскільки надходження грошових коштів не відбудеться.

2.2. Зміни в балансі, обумовлені
господарськими операціями


Процеси здійснення господарської діяльності складаються з окремих господарських операцій. Під їх впливом відбуваються різноманітні зміни у активах, зобов’язаннях та власному капіталі підприємства та їхніх структурах.

Залежно від характеру цього впливу господарські операції поділяються на 4 типи.

Для їх розгляду використаємо такі умовні позначення:

А — актив балансу,

П — пасив балансу,

Z — загальна сума змін.

І тип.

Приклад: на поточний рахунок надійшли гроші від дебітора в сумі 10 000 грн.

Результат: сума коштів на поточному рахунку збільшилася на 10 000 грн; дебіторська заборгованість зменшилась на 10 000 грн.

А+ ZZ = П.

Зміни відбуваються лише в структурі активу балансу (одна стаття збільшується, друга — зменшується), загальна сума активу залишається без змін.

ІІ тип.

Приклад: через відсутність вільних коштів зобов’язання перед постачальником за отримані товари (кредиторська заборгованість) в сумі 50 000 грн була оплачена за рахунок кредиту банку.

Результат: поточні зобов’язання перед банком збільшилися на 50 000 грн; кредиторська заборгованість перед постачальником зменшилась на 50 000 грн.

А = П + Z – Z.

Зміни відбуваються лише в структурі пасиву балансу (одна стаття збільшується, друга — зменшується), загальна сума пасиву залишається без змін.

ІІІ тип.

Приклад: підприємство придбало основні засоби — автомобіль на суму 20 000 грн, але гроші за нього ще не сплатило.

Результат: основні засоби збільшилися на 20 000 грн; заборгованість перед продавцем автомобіля збільшилася на 20 000 грн. На цю ж суму збільшилась і валюта балансу.

А + Z = П + Z.

Відбулося збільшення статей активу і пасиву балансу.

ІV тип.

Приклад: з поточного рахунка у банку погашена заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 1000 грн.

Результат: грошові кошти на поточному рахунку зменшилися на 1000 грн, заборгованість перед бюджетом зменшилася на 1000 грн. На цю ж суму зменшилась і валюта балансу.

А – Z = П – Z.

Відбулося зменшення статей активу і пасиву балансу.

Висновок:

  • кожна операція змінює не менше ніж дві статті балансу;

  • при будь-якому типі операцій рівність загального підсум­ку активу та пасиву не порушується.

Згідно з П(С)БО 2: «Зобов’язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди».

Це означає, що підприємство має обов’язок щодо оплати раніше отриманого активу або невідмовну угоду щодо його придбання.

Зобов’язання відображаються у балансі, якщо:

  • його оцінка може бути достовірно визначена. Наприклад, сума зобов’язань за отримані товари однозначно визначена в контракті та документах, за якими здійснювалося надходження товарів;

  • існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Наприклад, рішення про придбання активу у майбутньому не приводить до виникнення зобов’язання. Обов’язки можна розглядати як зобов’язання лише тоді, коли вони мають бути виконані неминуче та мають визначений термін виконання. Погашення зобов’язання, як правило, викликає зменшення ресурсів підприємства. Наприклад, оплата отриманих товарів викликає відтік грошових коштів.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. З цього випливає:

Власний капітал = Активи – Зобов’язання.

Суму зобов’язань та власного капіталу називають пасивами.

Таким чином у балансі підсумок активів повинен дорівнювати сумі пасивів. Цей підсумок називається валютою балансу.

Схематично баланс — це двостороння таблиця: ліва сторона — актив, права — зобов’язання і власний капітал (пасив). Їхня рівність пояснюється тим, що гроші, вкладені в активи, надаються кредиторами або власниками.

Активи і пасиви балансу поділяються на окремі показники — статті балансу. Статті балансу групуються за розділами (табл. 2.1.1).

Таблиця 2.1.1

Групування статей балансу за розділами

АКТИВ

ПАСИВ

І. Необоротні активи
ІІ. Оборотні активи
ІІІ. Витрати майбутніх періодів

І. Власний капітал
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
IV. Поточні зобов’язання
V. Доходи майбутніх періодів


Як видно з таблиці, актив балансу поділяється на три розділи. Розглянемо їх докладніше.

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Необоротні активи — всі активи, що не є оборотними.

Наприклад: до оборотних активів відносяться грошові кошти, товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість, до необоротних активів — основні засоби, нематеріальні активи тощо.

Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

  1   2   3   4   5   6



Схожі:

Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconПредмет і метод бухгалтерського обліку
Об'єкт і предмет як основні наукові категорії пов'язані між собою як ціле та його частина, множина і її одиниця, система і її елемент,...
Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconМетод бухгалтерського обліку
Отже, методологія — це вчення про методи, за допомогою яких пізнають об'єкт дослідження або предмет науки, яким є для нас бухгалтерський...
Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconІнформація про підсумки діяльності відділу бухгалтерського обліку та звітності за І півріччя 2012 року
Протягом 1 півріччя 2012 року основними пріоритетами роботи відділу бухгалтерського обліку та звітності управління з питань фінансового,...
Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconОснови організації бухгалтерського обліку
Раціональна організація обліково-аналітичної роботи на підприємстві передбачає застосування ефективної форми бухгалтерського обліку,...
Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconПлан рахунків бухгалтерського обліку
Такої єдності досягають за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку І єдиних вимог до неї. В україні застосовують...
Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconНаказ № Про облікову політику
Відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16. 07. 1999 року та Положень (стандартів)...
Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconПротокол № від ­­ 2012 р. Зав кафедрою обліку та дфк н. Л. Шкіря­
Методичний комплекс з дисципліни «Історія розвитку бухгалтерського обліку та контролю»
Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconДокументи
1. /413_rus/График консультаций по отработке пропущенных занятий_дерматология.doc
2....

Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconДефектний акт № 2012 р. Ми, що нижче підписалися, склали цей акт про те, що при перевірці работоздатності комп'ютерної техніки, яка знаходиться на балансі: Відділу бухгалтерського обліку та звітності, потребують заміни/модернізації такі комплектуючі: № п/п
Відділу бухгалтерського обліку та звітності, потребують заміни/модернізації такі комплектуючі
Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconНаказ №27 Про перевірку ведення бухгалтерського обліку комунального підприємства «Чугуївський районний дитячий оздоровчий табір «Орлятко» Відповідно до плану роботи відділу освіти райдержадміністрації на 2012 рік, наказую
...
Тема предмет І метод бухгалтерського обліку iconДокументи
1. /1.doc
2. /2.doc
3. /3.doc
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©on2.docdat.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи