3 Вплив шкідливих речовин на організм людини icon

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини




Скачати 185.2 Kb.
Назва3 Вплив шкідливих речовин на організм людини
Дата конвертації19.10.2012
Розмір185.2 Kb.
ТипДокументи
джерело
1. /учебник охрана труда/Glava_10.doc
2. /учебник охрана труда/Glava_11.doc
3. /учебник охрана труда/Glava_12_13_14.doc
4. /учебник охрана труда/Glava_15_16.doc
5. /учебник охрана труда/Glava_1_2.doc
6. /учебник охрана труда/Glava_3.doc
7. /учебник охрана труда/Glava_4.doc
8. /учебник охрана труда/Glava_5.doc
9. /учебник охрана труда/Glava_6.doc
10. /учебник охрана труда/Glava_7.doc
11. /учебник охрана труда/Glava_8.doc
12. /учебник охрана труда/Glava_9.doc
13. /учебник охрана труда/Literatura.doc
14. /учебник охрана труда/tituln_list.doc
Розділ Основи техніки безпеки глава 10. Захист від ураження електричним
Техніка безпеки при обслуговуванні електроустановок
Контрольні запитання
Методичні вказівки При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на причини травм при експлуатації вантажопідйомних машин, пристосувань, посудин, що працюють під тиском.
Вступ
3 Вплив шкідливих речовин на організм людини
Освітлення виробничих приміщень
Захист від електромагнітного вч І нвч випромінювання
6 Дія лазерних випромінювань на організм людини
Захист від іонізуючих випромінювань
Методичні вказівки Радіоактивні речовини й іонізуючі випромінювання небезпечні для організму, тому дуже важливо знати засоби захисту від них
Об’єму приміщення або 4,5 м
Практикум для студентів усіх спеціальностей: К.: Нау, 2001 164 с. Протоерейский А. С
O. S. Protoiereiskiy, O. I. Zaporozhets basics of labour precaution

ГЛАВА 3. ШКІДЛИВІ РЕЧОВИНИ

3.1. Вплив шкідливих речовин на організм людини


Шкідлива речовина – це речовина, яка у випадку порушення вимог безпеки може при контакті з організмом людини зумовити виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров'я, що негативно позначається в цілому на здоров’ї нації.

На підприємствах цивільної авіації інженерно-технічний персонал має контакт із ПММ і спецрідинами, що відносяться до шкідливих речовин: бензин Б-70, етиловані бензини Б-91/115,  Б-100/130, СБ-91; авіапалива ТС-1 і РТ; масло марок ВНІІНП-75, ВНІІНП-50-1-4ф, ВНІІНП-7, Б-3В, 36/1, 36/1-КУ, 36/1-КУ"А", МН-7, 5у, ІМП-10, ВТ-301; робочі рідини марок НГЖ-4 і 7-50С-3; розчинники – діхлоретан, бензол, толуол, ксилол, чотирихлористий вуглець; спецрідини – тетрагідрофурфуриловий спирт (ТГФ), рідини І-М, ТГФ-М, метанол (метиловий спирт), "Арктика", "Арктика-200", діетиленгліколь, пил ґрунтова, пил металів.

Шкідливість речовини залежить від її фізичної будови і стану, фізико-хімічних властивостей, концентрації, шляхів проникнення в організм в момент отруєння і від умов праці.

В умовах виробництва шкідливі речовини зустрічаються в газоподібному, пароподібному, рідкому і дрібнодисперсному розпиленому стані. Шкідливі речовини проникають в організм людини через дихальні шляхи, травний тракт і навіть шкіру. Однак основний шлях їхнього проникнення – через дихальні шляхи. При цьому шкідливі речовини всмоктуються слизовою оболонкою і відразу потрапляють у кров, минаючи печінку, що в організмі людини є для них механічним і біохімічним бар'єром. Усередину організму шкідливі речовини потрапляють при палінні й прийомі їжі брудними руками. Частина цих речовин всмоктується в шлунково-кишковому тракті, надходить в печінку, де частково руйнується, нейтралізується і повертається з жовчю в травний тракт, а пройшовши його, виділяється з організму. Інша частина виділяється, минаючи печіночний бар'єр. Токсичні ароматичні й хлоровані вуглеводні, такі як бензол, ксилол, толуол, діхлоретан, а також тетраетилсвинец, добре розчинні в жирах і ліпоїдах, легко проникають в організм людини навіть через неушкоджену шкіру.

З організму людини шкідливі речовини видаляються через кишковик, легені з видихуваним повітрям і частково через шкіру. Деякі з них можуть виділятися з жовчю, слиною і грудним молоком.

За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини відповідно до ДСТ 12.1.007-76 "ССБТ Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки" поділяються на чотири класи небезпеки: 1 – надзвичайно небезпечні; 2 – високо небезпечні; 3 – помірно небезпечні; 4 – мало небезпечні. Клас небезпеки деяких шкідливих речовин наведений в табл. 3.1. Авіаційні ПММ у чистому вигляді без присадок відносяться до класу мало небезпечних речовин, а спецрідини - до помірно небезпечних.

Шкідливі речовини щодо токсичної дії на зазначені органи або системи людини поділяються на такі, що:

1) діють на нервову систему, викликаючи підвищену збудливість, порушення з боку внутрішніх органів, стомлюваність і сонливість. Це метанол, рідини І-М, ТГФ-М, етиловані бензини, авіапалива ТС-1 і РТ;

2) призводять до структурних змін в тканинах печінки, які полягають у жировому переродженні, появі вогнищ омертвіння (некроз) і заростанні частини печінки жировою тканиною (цироз). Це діхлоретан, чотирихлористий вуглець;

3) порушують роботу кровотворних органів, які реагують з гемоглобіном крові, що руйнує червоні кров'яні тільця, порушує кровотворення кісткового мозку. Це окис вуглецю, бензол, толуол, свинець, тетраетилсвинець;

4) зв'язують біологічні каталізатори організму – ферменти, відсутність яких призводить до розладу роботи більшості життєво важливих систем організму. Це ртуть і фосфорорганічні сполуки;

5) подразнюють верхні дихальні шляхи. Це пари кислот, ароматичні вуглеводи;

6) припікають і подразнюють шкіру і слизові оболонки. Це сірчана, азотна, соляна кислоти, їдкий калій і натр, кальцинована сода;

7) викликають утворення злоякісних пухлин канцерогени – 3,4-бензпирен.

Авіаційний бензин – летуча прозора рідина. Бензин Б-70 безбарвний, а етильовані бензини мають таке фарбування: Б-100/130 – оранжево-червоне, Б-95/130 – жовте, Б-91/115 – зелене. Етильовані бензини більш токсичні, тому що містять етилову рідину, до складу якої входить тетраетилсвинець. Етилова рідина випаровується навіть при температурі 0 ºС. Отруєння бензином найчастіше зазнають працівники, зайняті очищенням резервуарів і ємностей, зливом і наливом, а також насосних станцій, водії і заправники літальних кораблів. Бензин потрапляє в організм людини через дихальні шляхи і навіть неушкоджену шкіру. Бензин з організму людини виділяється через легені, а розчинений у ньому тетраетилсвинець накопичується в організмі людини, викликаючи важкі отруєння навіть при невеликих кількостях. Хронічне отруєння етильованим бензином настає при його постійному діянні в концентраціях, вище гранично допустимих. При цьому з'являються запаморочення, головний біль, сп'яніння, нудота, блювота.

Гостре отруєння етильованим бензином виникає при вдиханні чи попаданні великих кількостей його на тіло людини, наприклад, при переливанні, розбризкуванні, аваріях, а також при підсмоктуванні через шланг і випадкове заковтування. При цьому може порушитися дихання людини, наступити утрата свідомості, судома. При ковтанні з'являються болі в животі і блювота. Робота з етильованим бензином повинна проводитися тільки в спецодязі. Бензин, що потрапив на руки і тіло, треба змивати теплою водою з милом. Засмоктування бензину через шланг забороняється.

Бензин "Галоша" – безбарвна, легколетюча рідина з характерним запахом. Змішується з більшістю органічних розчинників. Температура кипіння близько 80 ºС. Застосовується як розчинник. Слабкий наркотик, викликає хронічні дерматити й інші ураження шкіри.

Симптоми отруєння при подиху і віддиху пару – збудження, подібне до сп'яніння, головний біль, запаморочення, розлад подиху.

Перша допомога при отруєннях - винести потерпілого на свіже повітря, утеплити його, при потребі зробити штучне дихання. При подразненні слизової оболонки ока - промити його 2%-вим розчином питної соди.

Авіагас – летуча легкозаймиста рідина, що застосовується як паливо для реактивних двигунів. Потрапляє авіакеросин в організм людини переважно через дихальні шляхи при заправленні літаків, очищенні резервуарів і на пунктах зливу-наливу паливозаправників і автоцистерн. Вдихання великої кількості авіагасу викликає запаморочення, блювоту, розлад нервової системи. Авіакеросини з присадками більш шкідливий і ступінь його шкідливості залежить від авіаприсадки.

Робота з авіапаливом (авіакеросинами) повинна проводитися в спецодязі, що виключає їх попадання на відкриті ділянки тіла. При очищенні резервуарів повинні застосовуватися засоби індивідуального захисту.

Протидокристалізаційні рідини (І-М-розчин моноетилового ефіру етиленгликоля в метанолі, ТГФ-тетрагідрофурфуриловий спирт, ТГФ-М розчин тетрагідрофурфурилового спирту в метанолі) використовуються як присадки, що запобігають утворенню кристалів льоду в паливах при низьких температурах і для розчинення інею, що обсипається в паливо зі стінок паливних баків літаків і вертольотів.

Рідина І-М прозора, рідини ТГФ і ТГФ-М прозорі, безбарвні чи світло-жовті, які легко поглинають вологу з повітря і добре розчиняються у воді. Це токсичні речовини нервово-паралітичного характеру, що викликають отруєння, втрату зору, а у важких випадках - навіть смерть. Отруєння цими рідинами відбувається при вдиханні парів і контактним шляхом через шкіру. Рідини є смертельно небезпечні при прийомі їх усередину навіть у дуже малих кількостях.

Небезпека ТГФ-М і И-М визначається наявністю в них метилового спирту. Симптоми отруєння рідинами ТГФ-М і И-М – параліч, втрата свідомості, судоми. При хронічному отруєнні – утруднене дихання, оніміння язика, головний біль. При зливі, доборі проб, додаванні до палива присадки можуть при розбризкуванні попасти на шкіру, в очі. Уражені місця слід ретельно промити водою з милом. Роботи треба виконувати в гумових фартухах, рукавичках і протигазах. При попаданні противодокристалізаційних рідин усередину потерпілого треба негайно промити шлунок водою, а ще краще содовим розчином, штучно викликаючи блювоту, і лише потім відправляють потерпілого до медпункту.

Етилцелозоль (рідина І) – безбарвна, прозора, пальна рідина з характерним запахом. Змішується з водою й органічними розчинниками. Викликає отруєння при попаданні усередину організму. Симптоми отруєння – судоми, параліч, при хронічному отруєнні – оніміння язика, утруднене дихання, головний біль. Перша допомога - дати випити теплої води, викликати блювоту, промити шлунок содовим розчином.

Метанол (метиловий спирт) – прозора, безбарвна рідина з специфічним спиртовим запахом. Найбільш шкідливий з усіх спецрідин. Сильна нервово-судинна отрута. Уражає зір. Сліпота настає при прийомі усередину 5...10 г, при прийомі 30 г – смерть.

Симптоми отруєння при легкій формі – загальна слабість, запаморочення, головний біль, шум у голові, почуття сп'яніння, тремтіння рук, порушення функцій шлунка і кишечника, при отруєнні середньої ваги – розлад зору.

Облиті місця промивають великою кількістю води. У випадку прийому усередину потерпілого негайно направляють до лікарні.

Протикризові рідини "Арктика", "Арктика-200" і "Арктика-400" – безбарвні чи світло-жовті непальні рідини без запаху, призначені для видалення льоду, інею, примерзлого снігу з поверхні літака на стоянці. Наноситься рідина на поверхню ПК за допомогою розпушуючих форсунок.

До складу рідин входить малолетючий етиленгліколь, тому концентрація його пару на відкритому повітрі не досягає значень, шкідливих для людини. Шкідливим є вдихання дрібно розпиленого етиленгликоля (аерозолю) при обробці поверхні ПК. Потрапивши в рідкому стані усередину організму, етиленгліколь уражає, головним чином, центральну нервову систему, нирки, легені, а також викликає значні розлади серцево-судинної системи людини. Його небезпека зумовлена хімічними реакціями. В результаті окислювання етиленгліколя в організмі утворюються такі нові речовини, як гліоксаль і гліколева кислота. Саме ці речовини особливо отруйні. В залежності від кількості потрапившого усередину етиленгліколя може бути легке отруєння (30-50 г) і отруєння зі смертельним результатом (100-200 г).

Перші ознаки отруєння етиленгліколем – сп'яніння, порушення, болі в попереку й у животі, сильна спрага, нудота, блювота, понос, посиніння шкіри, глибоке гучне дихання, послаблення пульсу, падіння кровоносного тиску. Зазначені ознаки з'являються не відразу, а через кілька годин.

Перша допомога при отруєнні: дати випити 2-2,5 л чистої води чи 3-4 склянки мильної води, викликати блювоту, потім укрити, теплою ковдрою.

Робоча рідина НГЖ-4 – суміш ефіру, фосфорної кислоти з присадками, що поліпшують в'язкісні, антиокисні й антикорозійні її властивості.

Рідина НГЖ-4 безпечна щодо пожежі і вибуху. Температура самозапалюванні – 630 ºС, температура спалаху – 165 ºС.

З погляду токсичності вона відноситься до другого класу небезпеки. Рідина НГЖ-4 небезпечна при попаданні на відкриті ділянки тіла і слизові оболонки організму людини. Найбільш небезпечна вона при попаданні усередину організму. При попаданні на нагріті поверхні (металеві) до 200 ºС і вище рідина розкладається на токсичні продукти.

Луги. Потрапляючи на шкіру луги викликають опік. При попаданні усередину організму зумовлюють важке дихання як наслідок опіку і набряку гортані, різкі болі в порожнині рота, стравоході і шлунку, кровотечу зі стравохідного і шлункового тракту і послаблення серцевої діяльності.

3.2. Нормування шкідливих речовин


Вирізняють два види дії шкідливих речовин – гостру і хронічну. Гостра дія – результат впливу великих концентрацій шкідливих речовин протягом невеликого проміжку часу. Хронічна дія – результат тривалого впливу концентрацій шкідливих речовин, що не викликають при однократному вдиханні відчутних ознак отруєння.

Професійні отруєння і захворювання можуть виникати тільки при вмісті шкідливих речовин у повітрі вище визначеної концентрації. У ДСТ 12.1.005-88. ССБТ "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони" гранично допустимими концентраціями (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони (табл.3.1) є такі концентрації, які при щоденній роботі протягом 8 год. і більше, але не більш 41 год. на тиждень, протягом набуття робочого стажу не можуть викликати у працюючих захворювань чи відхилень у стані здоров'я, що виявляється сучасними методами дослідження.

Таблиця 3.1

ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони
і клас небезпеки цих речовин



Речовина

Значення
граничнодопустимої

концентрації, мг/м3


Клас

небезпеки



Речовина

Значення
граничнодопустимої концентрації, мг/м3


Клас

небезпеки

Ацетон


Бензин-розчинник у перерахунку на вуглець (С)


Бензин паливний

100 у перерахунку на C


Діхлоретан


Гас у перерахунку на C


Лігроїн у перерахунку на C


Метилхлорформ


Озон


Ртуть металева


Свинець і його

органічні сполуки


Сірчана кислота,

сірчаний ангідрид


Мастила синтетичні

Б-3В,36\-КУ-Л



200


300


100


10


300


300


20


0,1


0,01


0,01


1


5


4


4


4


2


4


4


4


1


1


1


2


3

Сірчаний ангідрид


Скипідар у

Перерахунку на С


Сольвент-нафта
у перерахунку на С


Соляна кислота


Спирт метиловий


Спирт етиловий


Тетраетил-свинець


Уайт-спірит у

Перерахунку на C


Окис вуглецю


Чотирихлористий вуглець


Фурфулол


Луги їдкі у

перерахунку на

їдкий натрій


Робоча рідина

НГЖ-4


Рідина ТГФ-М


10


300


100


5


5

1000


0,005


300


20


20


10


0,5


0,05


10


3


4


4


2


3

4


1


4


4


2


3


2


2


3


Закінчення табл. 3.1

При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин аналогічної дії розрахунок загальнобмінної вентиляції слід робити шляхом підсумовування об’ємів повітря, необхідних для розведення кожної речовини окремо до його ПДК.

Відношення суми концентрацій шкідливих речовин (C1, С2,..., Сn) у повітрі до їх гранично допустимого (ГДК1, ГДК2, ..., ГДКn) не повинно перевищувати одиниці, тобто

С1/ГДК1 + С2/ГДК2 + ... + Сn/ГДКn ≤ 1.

3.3. Захист від шкідливих речовин


Р
івень забруднення повітря робочих приміщень шкідливими речовинами контролюється газоаналізаторами, в основу роботи яких покладені фотометричний, хроматографічний, полярографічний, потенціо-метричний та спектроскопічний методи.

Одним з перспективних методів кількісного визначення шкідливих речовин у повітрі є метод газової хроматографії.

Газова хроматографія, впроваджувана в практику гігієнічних досліджень, відкриває широкі можливості для поділу сумішей речовин на окремі компоненти, дозволяє проводити ідентифікацію речовин, визначити їхній кількісний склад. Використовуючи капілярні й високоефективні набивні стовпчики, вдається досягти такого поділу компонентів, якого неможливо домогтися іншими методами. На рис.3.1 показана функціональна схема газового хроматографа, принцип роботи якого полягає в наступному.

Досліджувана проба повітря уводиться в пристрій уведення за допомогою шприца чи крана-дозатора і під тиском газоносія (ГН) 1 надходить до хроматографічної колонки 3, встановленої в термостаті 6, поділяється на окремі компоненти і надходить у детектор 2. Сигнал підсилюється електронним підсилювачем 4 і записується на діаграмному папері самописом 5. Вихідний сигнал детектора пропорційний миттєвій концентрації компонента в газоносії. За деяких умов кожен компонент проби з'являється через визначий для даних умов аналізу час і реєструється на хроматограмі у вигляді окремого піка (рис.3.2). Якісна ідентифікація компонента проводиться за часом утримання в колонку. Площі піків вимірюють згідно з хроматограмою, і графіком, що видображає залежність площі піка від концентрації компонента, визначають невідому концентрацію компонентів.

П
еревагою методу газової хроматографії перед іншими методу аналізу є швидкість проведення аналізу. Відтворені результати вдається одержати протягом декількох хвилин і навіть секунд. Розшифровка результатів досить проста, тому що сучасний газовий хроматограф це прилад, що потребує від обслуговуючого персоналу виконання лише невеликого числа операцій. Газовий хроматограф може підключатися до автоматизованих регіональних систем контролю ступеня забруднення повітря.

Для попередження професійних захворювань від дії шкідливих речовин проводять такі заходи: видалення чи заміна шкідливих речовин; комплексна автоматизація і механізація виробничих процесів, що усуває контакт людини зі шкідливими речовинами; удосконалення технологічного процесу, що запобігає витоку чи розбризкуванню речовин і їхній наступний випар в атмосферу виробничих приміщень; повна герметизація насосів, трубопроводів, резервуарів та іншого устаткування складів ПММ; застосування пристрою приточно-витяжної вентиляції в місцях утворення газів, пару і пилу; ретельне систематичне збирання різних нафтопродуктів і спецрідин як у приміщеннях, так і на відкритому повітрі в зоні роздавальних естакад, колонок, на пунктах зливу-наливу ПММ і т.ін.; удосконалення й утримання в належному стані санітарно-побутових приміщень; забезпечення робітників справним спецодягом, респіраторами, протигазами, шоломами і спеціальними інструментами; дотримання встановлених особливих режимів роботи й відпочинку, наприклад, для робочих, що очищають резервуари і ємкості; проведення санітарно-технічної пропаганди і навчання безпечним прийомам праці за разних умов роботи.

3.4. Вентиляція і кондиціонування повітря


Вентиляція є важливим засобом, за допомогою якого створюються належні санітарно-гігієнічні й метеорологічні умови у виробничих приміщеннях. Вентиляція – організований і регульований повітрообмін, метою якого є видалення з повітря виробничих приміщень газів, пилу, що становлять небезпеку отруєння, вибуху чи пожежі, і створення нормальних метеорологічних умов у виробничому середовищі – температури, вологості, швидкості руху повітря.

Основні види вентиляції: природна і штучна.

Природна вентиляція (рис. 3.3) здійснюється внаслідок різниці щільностей повітря поза й усередині приміщення. Повітря усередині приміщення звичайно має більш високу температуру tп (тепловиділення за рахунок технологічних процесів, устаткування, людей) ніж зовні tз, і тому його щільність усередині приміщення γп менше щільності зовнішнього γз. Чим більше відстань h між осями верхнього h1 і нижнього h2 прорізів, тим більше значення теплового напору Нт, яке дорівнює сумі теплових напорів Н1 і Н2:

Нт = Н1 + Н2 = hз – γп) ,

Для збільшення теплового натиску на будинках і сховищах споруджують витяжні шахти з дефлекторами.

Штучна (механічна) вентиляція здійснюється завдяки натиску повітря, створюваному вентилятором, що приводиться в обертання електродвигуном. Щодо зон дії вона буває загальною й місцевою, а за призначенням – приточною, витяжною і приточно-витяжною:



Рис. 3.3. Принцип роботи природної вентиляції


місцева – для видалення шкідливих газів, пару і пилу від місця їхнього утворення; перешкоджає їх поширенню по приміщенню. Шкідливі речовини відсмоктуються за допомогою витяжних парасолів, шаф і щілинних приймачів;

загальна – для повітрообміну в усьому приміщенні;

приточна (рис.3.4,а) – для подачі в приміщення чистого повітря, коли виділення в процесі виробництва шкідливих речовин незначно і потрібне і потрібна неповна зміна повітря, а також для запобігання підсмоктування в приміщення шкідливих газів і парів із суміжних (сусідніх) приміщень. Чисте повітря через шахту 7 припливу повітря вентилятором 2 засмоктується зовні, очищається у фільтрах 6, у холодну пору року підігрівається в калорифері 5, при необхідності зволожує у зволожувальному пристрої 4 і надходить у мережу повітроводів, а через вентиляційні канали 3 розподіляється усередині приміщення по приміщенню;

витяжна (рис.3.4,б) – для видалення з повітря приміщення великої кількості шкідливих речовин, що виділяються, коли люди в ньому перебувають лише короткочасно, а приплив повітря легко здійснюється через щілини, нещільності вікон, дверей і пристрою природної вентиляції. Забруднене повітря засмоктується через витяжні вентиляційні канали 9 (місцеві парасолі, установлені на робочих місцях чи у зоні шкідливих речовин) вентилятором 2 і викидається назовні через шахту 8, попередньо фільтруючи у фільтрі 6;

приточно-витяжна (рис.3.4,в) – для очищення повітря і створення сприятливих метеорологічних умов у приміщенні, якщо за допомогою тільки витяжної чи приточної вентиляції це зробити неможливо. Ця система найбільш ефективна.

Кондиціонування повітря дозволяє створити оптимальні метеорологічні умови (штучний мікроклімат) у виробничих приміщеннях і громадських будинках. Кондиціонування передбачає очищення, нагрівання, охолодження, зволоження, видалення запахів і озонування повітря, що подається в приміщення.




Рис. 3.4. Схема видів штучної (механічної) вентиляції:

а – приточна; б – витяжна; в – приточно-витяжна:

1 – стіна приміщення; 2 – вентилятори; 3 – приточні вентиляційні канали; 4 – зволожувальний пристрій; 5 – калорифер; 6 – фільтри; 7 – шахта приточного повітря; 8 – шахта повітря, що видаляється; 9 – витяжні вентиляційні канали.





Кратність обміну повітря протягом однієї години визначається за формулою

n = ρугдк ,

де ρв – концентрація шкідливої речовини в повітрі приміщення; визначається за допомогою приладів, мг/м3; ρгдк – ГДК у повітрі шкідливої речовини, мг/м3.

Кількість повітря, що подається або видаляється з приміщення, при відомій кратності визначається за формулою

q = n,

де q – кількість повітря, м3/год; V – об’єм приміщення, м3.

Якщо кратність обміну невідома або не може бути встановлена, необхідну для видалення шкідливих газів, пару чи пилу кількість повітря визначають за формулою

q = m/(ρгдк в – ρв.пр),

де m – маса шкідливих речовин, що виділяються в повітря виробничого приміщення за одну годину, мг/год; ρпдк в – ГДК речовини, що видаляється з приміщення, мг/м3; ρв.пр – концентрація шкідливої речовини в приточному повітрі, мг/м3.

Кількість повітря для видалення надлишкових тепловиділень із приміщення розраховується по формулі



де Qнад – кількість надлишкового тепла за годину, кдж/год;

Спов – питома теплоємність повітря, яка дорівнює 1 кдж/(кг×К); tвид – температура повітря, що видаляється з приміщення, К; tпр – температура приточного повітря в приміщенні, К; r – щільність приточного повітря, кг/м3.

Надлишкове тепловиділення

Qнад = QнQвид,

де Qн – тепло, що надходить у повітря приміщення від установок, апаратури, освітлювальних приладів і людей, а також від поверхонь, нагрітих сонячними променями, кдж/год; Qвид – тепло, що віддається в навколишнє середовище (приміщення), кдж/год.

При пристрої й експлуатації систем вентиляції з порушенням вимог безпеки може виникнути пожежа. Це пояснюється тим, що система вентиляції складається з металевих елементів, які при вібрації і зіткненнях можуть висікати іскру. Якщо при цьому в повітрі, що видаляється вентиляційною системою, є пальні гази, пари чи пил, то може виникнути пожежа чи вибух, або повітроводи сприяють поширенню вогню і диму по будинку чи споруді.

До експлуатації допускаються вентиляційні системи, що пройшли передпускові випробування і мають паспорти, журнали ремонту й експлуатації. Адміністрацією затверджується графік оглядів і ремонтів вентиляційних систем. Приміщення для вентиляційного устаткування замикають, а збереження в цих приміщеннях матеріалів, інструментів та інших сторонніх предметів забороняється. Змазують рухомі деталі тільки після повної зупинки вентиляційних систем, очищення і ремонт систем провадять за допомогою способів, що виключають можливість висікання іскри. Ремонт вибухозахищеного електроустаткування вентиляційних систем провадиться на спеціальних підприємствах з подальшим контрольним випробуванням на відповідність технічним умовам і занесенням результатів в паспорт.

Методичні вказівки

Вивчаючи тему, необхідно чітко усвідомити сутність терміна "шкідлива речовина", зрозуміти, що закладено в це визначення з погляду демографії і здоров'я наступних поколінь. Варто звернути увагу на переважно токсичну дію шкідливих речовин.

Необхідно знати, як діють на організм людини найчастіше у великих кількостях шкідливі речовини, що зустрічаються на виробництві, і пил.

Варто знати, як нормуються шкідливі речовини, що ми розуміємо під граничнодопустимою їх концентрацією. Слід звернути увагу на захист і попередження профзахворювань через дію шкідливих речовин.

Одним з методів оздоровлення повітряного середовища є вентиляція, варто знати її види – природну і штучну і методи розрахунку необхідної кількості повітря для видалення надлишкових тепловиділень, шкідливих речовин і пилу.

Література: [3]; [5]; [6]; [9]; [15]; [19].



Додати документ в свій блог або на сайт


Схожі:

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини iconРеферат на тему: вплив шкідливих речовин на життя І здоров’я людини
Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються...

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини iconШкідливий вплив алкоголю на організм людини Алкоголь
Алкоголь – отрута, яка негативно впливає на весь організм людини: в першу чергу на центральну нервову систему

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини iconЛекція з курсу «Екологічна фізіологія» вплив чинників зовнішнього середовища на організм людини людський організм розвивається в безпосередній залежності
Лекція з курсу «Екологічна фізіологія» вплив чинників зовнішнього середовища на організм людини

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини iconВплив шуму на організм людини
Численні дослідження підтвердили той факт, що шум належить до загальнофізіологічних подразників, які за певних обставин можуть впливати...

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини iconІ-ііі ступенів Розробка творчого проекту по виготовленню вази
Виріб повинен мати мінімальну вагу, світлий, радісний колорит, відсутність впливу шкідливих чинників на організм людини

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини iconРеферат на тему: "Радіація І життя людини. Радіаційне ураження" План Поняття радіоактивності > Одиниці вимірювання радіоактивних випромінювань
Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX...

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини iconКонспект заняття Тема :" Зелена аптека"
...

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини iconВимоги Держстандарту пзо
Вплив фізичних вправ, загартовуючи процедур,особистої гігієни,режиму дня, режиму харчування,праці та відпочинку на збереження та...

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини icon1. Обмін речовин як основна умова життя
В організмі людини, в органах, тканинах, клітинах ідуть безперерв­ні процеси утворення складних речовин із простіших, а також одночасно...

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини icon7 клас Теоретичний тур
Поняття «ріка» – 2б; річки Євразії – 3б вплив на життя – 3б; вплив на діяльність людини – 3б; оригінальність – 2б; висновки – 2б

3 Вплив шкідливих речовин на організм людини iconАптечка індивідуальна медичні препарати, що містяться в аптечці індивідуальній, призначені для запобігання або зниження дії на організм людини отруйних речовин, бактеріальних засобів І радіоактивних випромінювань
Аптечка індивідуальна цивільної оборони — ефективний засіб медичного захисту. Вона містить радіозахисні, протиблювотні, протибактеріальні,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©on2.docdat.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи